Жителі Бессарабії, напевно, пам’ятають, як у посушливий 2020 рік аграрії разом із священиками робили молебні обходи полів та просили Бога послати дощ. Тоді загинули посіви, землероби зазнали величезних збитків, а споживачі недоотримали продукцію.
Зробивши відповідні висновки та усвідомивши, що в аграрній справі не можна покладатися на милості погоди, Уряд розробив та затвердив План заходів щодо реалізації Стратегії зрошення та дренажу в Україні на період до 2030 року. У рамках реалізації цього Плану було здійснено передачу повноважень у сфері гідротехнічної меліорації до Державного агентства з меліорації та рибного господарства. До складу цього відомства увійшли районні управління, зокрема на Ізмаїльщині – Ізмаїльське управління водного господарства. Ця структура і зайнялася наведенням порядку в існуючих зрошувальних системах (спадщині Радянського Союзу), а також розширенням площ під зрошення.
У цій публікації йдеться про зрошення земель, розташованих на території Ізмаїльського району – нині Саф’янівської та Суворівської громад.
На балансі Ізмаїльського управління водного господарства (УВГ) знаходяться міжгосподарські мережі Ізмаїльської, Ташбунарської, Озернянської, Кислицької, Утконосівської та Кам’янської зрошувальних систем. Це насосні станції, магістральні трубопроводи, запірна арматура, гідротехнічні споруди – басейни, канали та інше. А внутрішньогосподарські мережі – ті, що раніше належали колгоспам, після їхнього розформування перейшли на баланс сільських рад.
До розвалу Радянського Союзу на Ізмаїльщині зрошувалось 30 тис. га пахотних земель. На сьогоднішній день під гідромеліорацію задіяно лише 8 тис. га. За словами заступника начальника Ізмаїльського управління водного господарства Михайла Кейбаша, причина полягає в тому, що якась частина трубопроводів була розкрадена, а якась стала непридатною. Але навіть якщо із зрошувальною системою все гаразд, і вона здатна забезпечити водою, не всі фермерські господарства можуть собі дозволити придбати дощувальну техніку. Така ситуація склалася, наприклад, із Кам’янською зрошувальною системою.
На сьогоднішній день Ізмаїльське УВГ уклало договори із 32 водокористувачами. Основними джерелами води є водосховища Лощинівське, Катлабух та Ялпуг, а також річка Дунай. Нинішній тариф на полив становить 5,6 грн за куб води. З існуючих 24 робочих насосних станцій задіяно 18. Усі вони були приведені до ладу: поміняно покрівлю та вікна, обладнання – ще радянських часів – відремонтоване та пофарбоване.
У рамках дії Регіональної програми розвитку АПК Одеської області на 2019-2025 роки “Аграрна Одещина” до поливального сезону було проведено капітальний ремонт магістрального трубопроводу Ташбунарської зрошувальної системи та реконструкцію магістрального каналу Ізмаїльської зрошувальної системи. Ці роботи фінансувалися коштами обласного бюджету.
«Щоправда, на магістральному каналі не було завершено роботи на одній із ділянок. Зараз вода подається за тимчасовою схемою, інакше зупинилися б шість насосних станцій, у тому числі і на Ташбунарській зрошувальній системі. Після поливального сезону роботи продовжаться та будуть завершені до кінця поточного року», – уточнює Михайло Кейбаш.
Під час проведення відновлювальних робіт на трубопроводах та магістральному каналі було задіяно сучасну техніку, яку Ізмаїльське УВГ отримало від уряду Японії в рамках Проекту міжнародної технічної допомоги для реконструкції меліоративних систем. Це два потужні екскаватори Кomatsu.
Поливальний сезон стартував на початку квітня. Цього року Ізмаїльське УВГ планує забезпечити поливом близько 8,1 тис. га орних земель Ізмаїльщини.
У рамках Стратегії зрошення та дренажу в Україні на період до 2030 року, про яку йшлося вище, Верховною Радою України було прийнято закон “Про організації водокористувачів та стимулювання гідротехнічної меліорації земель”, який передбачає передачу зрошувальних систем – державних, комунальних та безгоспних – на баланс створюваних об’єднань фермерів.
На підставі цього закону та з ініціативи аграріїв, які ведуть свою діяльність на території Суворовської громади (Суворовська зрошувальна система), була створена Організація водокористувачів (ОВК), яка отримала назву «Вода життя». 14 грудня 2022 року відбулися установчі збори організації, на яких було обрано голову Правління, членів Правління та затверджено Статут організації.
До «Води життя» увійшли такі підприємства: ТОВ “Агро партнер 777”, СФГ “Ратушненко М. І.”, ТОВ “Агро-Мін-Дунай”, ФГ “Стоянова А.А.”, ПП “Агро Південь Експорт”, СФГ “Нива” та СФГ “Гроно”.
Зазначимо, що коло членів Правління ОВК «Вода життя» сьогодні відкрите – до нього може увійти будь-який бажаючий аграрій.
20 грудня 2023 року на баланс ОВК «Вода життя» від Ізмаїльського управління водного господарства перейшла права гілка Суворовської зрошувальної системи.
Вона складається з головної насосної станції, яка здійснює забір води з озера Катлабух та трубами розподіляє її в басейн-накопичувач об’ємом 7000 кубів і в канал довжиною 5 км 135 метрів.
На басейні розташована перша насосна станція підкачування, а на каналі – друга та третя. Вони направляють воду трубопроводами на поля та сади. А третя станція підкачування ще й забезпечує водою шосту станцію підкачування.
«І є у нас ще відкачувальна насосна станція, яка стоїть на Покровському лимані. Він давно пересох, його треба примусово наповнювати. Але основна проблема полягає в тому, що ця насосна станція не працює вже років з двадцять. Там треба все міняти. За фактом є коробка, – розповідає журналістці інтернет-видання «Махала» виконавчий директор ОВК «Вода життя» Олексій Шундер. – Коли відновимо цю станцію, зможемо через НСП 2 наповнювати лиман водою та задіяти його як природний басейн. Звідти воду будемо подавати далі на Муравльовку та Приозерне».
Загальна довжина трубопроводу (труби діаметром від 500 мм до 1200 мм) становить 56 км. Він був прокладений у 70-х роках минулого сторіччя. Система мала потенціал зрошувати 10 тис. га, але зараз задіяна лише під 1,1 тис. га.
Уточнимо, що завдання ОВК полягає у подачі води до поля чи саду, а ось придбання та підключення дощувальної техніки – це вже турбота фермерського господарства. Аграрії використовують кругові та фронтальні машини, а також крапельне зрошення.
У діяльності ОВК “Вода життя” це перший поливальний сезон, він стартував 29 березня. На даний момент організація забезпечує водою фермерські господарства селища Суворове та сіл Кірнички і Нова Покровка.
Тариф для водокористувачів складає 8,25 грн. Це дорожче, ніж в Ізмаїльському управлінні водного господарства.
«Річ у тому, що у нас заплановано дуже багато ремонтних робіт, їх потрібно виконати, щоб люди гарантовано вчасно отримували воду. Як тільки ми зрозуміємо, що все налагоджено і потрібно просто підтримувати систему в робочому стані, тариф буде переглянутий. Він може знизитись і за рахунок встановлення енергозберігаючого обладнання, яке ми отримаємо за Програмою USAID для аграрного та сільського розвитку», – пояснює Олексій Шундер.
У тариф включено витрати на електроенергію, виконання ремонтних робіт та утримання штату. Причому ці витрати враховані на цілий рік, а не тільки на поливальний сезон.
«По закінченні поливу нам потрібно готувати систему до наступного сезону. Потрібно кожен насос, двигун розібрати, перевірити всю електрику, проводку, обмотку, замінити пошкоджене. Змастити, законсервувати, перевірити, щоб у трубах не було води. Відкачати воду із трубопроводів, де немає природного стоку, тому що вода взимку на труби впливає дуже погано. Трубопроводи запечатати», – уточнює співрозмовник.
У штат ОВК «Вода життя» входять 27 осіб – це диспетчер водоуправління, бухгалтер, електрик, начальник насосної станції, машиністи, адміністрація. У майбутньому планується найняти зварювальника та екскаваторника. Всі співробітники працевлаштовані офіційно.
До початку поливального сезону замінили 146 м труб на проблемній ділянці. По повітряній магістралі оновили 110 м металевої труби та під залізничним переїздом 36 м пластикової. Роботи здійснили протягом півтора тижня. Підключилися всі члени Правління: фермери надавали свою техніку та людей.
На третій насосній станції підкачки замінили шість метрів всмоктувальної труби, яка повністю прогнила. «Якби ми її не замінили, то двигун би не запустили. Або запустили б, але дуже довгим шляхом», – каже Олексій Юрійович.
Наразі ОВК «Вода життя» чекає на надходження нового обладнання, придбаного за рахунок грантових коштів.
«Це 14 нових енергозберігаючих насосів. Якщо, наприклад, старий 500-кубовий насос споживає від 160 до 250 кВт/годину, то нове обладнання – від 90 до 110. Насоси прибудуть до нас наприкінці травня – на початку червня. До них йдуть нові шафи управління, які можна буде з’єднати та підключити до одного комп’ютера, щоб і керувати ними з дому.
Плюс 4 нових вакуумних насоса, які ми встановимо на кожній насосній станції підкачування. Ще 10 нових ультразвукових лічильників з можливістю дистанційного керування та зняття показань. І дуже багато поміняємо такого обладнання як засувки, зворотні клапани тощо. Це все також за рахунок гранту», – ділиться виконавчий директор ОВК «Вода життя».
Із всього перерахованого на даний момент надійшли лише чотири вакуумних насоса та п’ять із десяти лічильників. До речі, ці ультразвукові лічильники рахують кубометри з похибкою лише близько 1% від заявленого виробником, тоді як похибка інших лічильників коливається від 3 до 5%.
На кошти співфінансування субгранту (30%) ОВК планує закупити важку техніку, яка буде потрібна для виконання ремонтних робіт.
«Плануємо закупити екскаватор і згодом трактор із причепом чи КАМАЗ, щоб можна було щось важке перевозити. І на перспективу буде кран, за допомогою якого зможемо завантажувати та вивантажувати важкі труби. Техніку купуватимемо за рахунок тарифів та фермерських внесків. Ми її зобов’язані купити у рамках співфінансування», – каже Олексій Шундер.
Як бачимо, перші кроки реформи гідромеліорації в Ізмаїльському районі цілком самостійні та впевнені, вони вселяють надію на потужний подальший розвиток іригації південних земель Одещини.
Говорячи про переваги об’єднання водокористувачів, Олексій Шундер підкреслив: «Коли фермери керують самі, вони знають, де які проблеми, всі разом вирішують їх. Коли ти знаєш, що ти робиш, коли маєш право впливати на ремонт, ти можеш прогнозувати, коли в тебе буде вода. А це означає, що можеш сіяти будь-яку культуру, навіть якусь нову.
Ще одна з переваг – це продовольча безпека, яку гарантують фермери завдяки тому, що знають що в них буде вода. Наші водокористувачі можуть бути в цьому впевнені. Ми ж, своєю чергою, зобов’язані про це подбати. Все має працювати як годинник».
Інтернет-видання Бессарабії
