Житель села Катлабуг Суворовської громади Іван Руссєв вже понад десять років займається створенням електронного архіву, де збирає відео- та фотоматеріали, що відображають історію рідного краю. Його робота – це не просто збереження старих знімків і кадрів, а справжня мандрівка у часі, що дозволяє сучасникам відчути зв’язок поколінь. Журналістка інтернет-видання «Махала» поспілкувалася з Іваном Степановичем, аби дізнатися, що стало поштовхом до цієї діяльності, які труднощі він долав і яких результатів досяг.
Ще під час навчання в школі Іван Руссєв захопився фотографією і почав відвідувати фотогурток, який щойно відкрився в їхньому селищі.
«Гурток був дуже популярний, усі прагнули до нього записатися. У нашій магалі було десять хлопців, і ми всі його відвідували», – згадує пан Іван початок свого шляху у світ фотографії.
Це захоплення залишалося з ним упродовж усього життя: в школі, в армії та в подальшому житті. За довгі роки в Івана Степановича накопичилася велика колекція негативів, на яких збереглися не лише особисті спогади, а й важливі миті з життя рідного селища.
У 2013 році він почав опановувати сучасні технології та можливості Інтернету. Досліджуючи мережу, фотограф дізнався про програми, які дозволяють створювати цифрові версії старих негативів.
«Мене дуже захопив процес оцифрування плівок. За деякий час я перевів у цифровий формат усі накопичені матеріали. Але на цьому не зупинився. Я поділився своїм досвідом з друзями та знайомими, які також колись захоплювалися фотографією. Вони стали приносити мені свої архіви – і так ця справа почала розвиватися», – розповідає Іван Руссєв.
Колись пан Іван, як і багато інших жителів Катлабугу, був активним користувачем зараз забороненої соціальної мережі «Однокласники». Напередодні святкування 200-річчя села в ній було створено групу, де Іван Степанович почав викладати оцифровані ним матеріали. Це викликало великий інтерес серед односельців – люди активно долучалися до спільноти, ділилися власними домашніми фотоархівами та спогадами, відкриваючи для себе забуті сторінки історії рідного краю.
Фотографії, якими ділилися жителі Катлабугу, охоплювали різні історичні періоди — від другої половини XIX століття до сьогодення. Вони дозволили зафіксувати розвиток селища, зберегти обличчя його мешканців, важливі події та атмосферу минулих епох.
«На жаль, цей цінний фотоархів сьогодні втрачено, оскільки мережа «Однокласники» вже багато років не працює в Україні. Але я мрію, що колись зможу його відновити та зберегти на власному електронному носії», – розповідає Іван Руссєв.
На початку 2010-х років Іван Степанович почав тісно співпрацювати з уродженцем Катлабугу, професором історії Миколою Русєвим, який проживав у Кишиневі. Тоді професор працював над збиранням матеріалів для своєї книги з історії селища, яку планував присвятити його 200-річному ювілею. Іван Руссєв долучився до цієї справи, допомагаючи професору зі збором архівних документів та фотографій.
«Пам’ятаю, як ми разом ходили по домівках, просили у людей старі світлини та документи, які потім сканували, а оригінали повертали власникам. Більша частина зібраного матеріалу згодом увійшла до книги. Що мене здивувало найбільше – люди охоче ділилися великою кількістю фотографій з поховань. Саме завдяки таким знімкам я зміг знайти зображення своїх двох прапрадідів», – розповідає Іван Руссєв.
Захоплення історією рідного краю продовжувало розвиватися, і невдовзі пан Іван опанував ще одну навичку – оцифрування старих відеокасет. На цих записах збереглися безцінні моменти минулого, що стали ще одним важливим джерелом для відтворення історії Катлабугу.
Велика колекція відеокасет збереглася у Михайла Дмитровича Калаянова, який працював у місцевому училищі, але захоплювався зйомкою заходів та подій, що відбувалися в Будинку культури. На сьогодні Іван Дмитрович вже оцифрував більшу частину цієї колекції та виклав у Facebook-групу «Шікірлійці» понад 70 відеороликів, які викликали значний інтерес серед жителів Катлабугу.
«Я займаюся оцифруванням старих фото та відео з великим задоволенням. Основна проблема цієї діяльності – нестача часу. У селі ми завжди заклопотані господарством, тож я лише вночі можу приділити час улюбленій справі. Крім того, засмучує, що молодь нині не цінує старі фотографії, і ці справжні скарби часто опиняються на звалищі», – ділиться Іван Руссєв.
Коли Іван Руссєв публікує результати своєї роботи в мережі, вони отримують багато схвальних відгуків. Люди занурюються у спогади, активно коментують та додають до обговорень старі фотографії зі своїх архівів, часто навіть не знаючи, хто зображений на знімках. Іван Степанович зазначає, що його діяльність спонукала багатьох жителів Катлабуга замислитися над своїм корінням. Люди почали створювати родоводи, досліджувати історію своїх сімей та звертатися до нього за порадами щодо правильного оцифрування та збереження фотографій.
Іван Руссєв вважає, що оцифровка має також і недоліки – на електронному носії фото та відео можна зберігати нетривалий час, а потім електронні носії потрібно заміняти. Тож постає питання довговічності.
Справа Івана Руссєва не лише допомагає зберегти історію рідного села, а й об’єднує громаду навколо спільної пам’яті. Його робота є мостом між поколіннями, що дозволяє молоді дізнатися більше про своїх предків, а старшим – поділитися своїми спогадами. Попри труднощі, він продовжує цю важливу місію, сподіваючись, що з часом ще більше людей долучаться до збереження історії Катлабугу для майбутніх поколінь.
Інтернет-видання Бессарабії
