Виповнилося 5 років з дня приєднання до ПЦУ Свято-Покровської релігійної громади селища Сарата. Про це повідомив настоятель храму о. Владислав Шіман.
Перехід до ПЦУ був майже одностайним. Але О. Владислав пройшов надзвичайно складний шлях судових позовів, махінацій реєстраторів, кримінальних проваджень, спротиву МП, наклепів, але громада встояла, розвивається, молиться та допомагає ЗСУ.
Ось декілька цитат, які належать священнослужителю.
“Головний урок, який я засвоїв – важливі тільки дії. Одна активна дія людини може замінити тисячі красивих слів.
Моя бабуся по маминій лінії – монахиня, мої тітки – монахині, дві мою двоюрідні сестри – монахині. Я зростав у глибоко віруючій родині. Але порівнюючи себе вчорашнього та сьогоднішнього, скажу так: священники Московського Патріархату просто виживають, пливуть за течією. А я долучився до творення чогось дуже потрібного.
У перший рік було багато випробувань, менше грошей та й судові видатки, але я став значно вільніший. І моє життя отримало значно більше сенсів.
Один з наших літніх вірян, який був зі мною поруч, каже мені: отче, я хотів розплакатися на Великдень, коли побачив людей, коли зрозумів, що ми це все пройшли. Порожній храм така сама нісенітниця, як вівтар і випивка (так оббріхували о. Владислава).
Вони (МП) спробували захопити храм. Це був той момент, коли я дуже гостро та навіть пронизливо відчув Промисел Божий. Не вдалося.
Мене запитували раніше, як я наважився перейти. І я згадав таке. Після Іловайську була місія “Чорний тюльпан”, яка знаходила загиблих. І одного разу вони знайшли загиблих хлопців, у одного з них на грудях лежало Євангеліє, відкрите на сторінці, де були слова: “Не бійся”.
Інтернет-видання Бессарабії
