Інтернет-видання Бессарабії
Пошук

“Якщо ми не підемо вас захищати, то хто стане на ваш захист від цього зла?”: троє дітей родини Сакали з села Кубей Болградського району боронять зараз країну

10 Вересня 2024 14:40
Валерій Гайдаржи
“Якщо ми не підемо вас захищати, то хто стане на ваш захист від цього зла?”: троє дітей родини Сакали з села Кубей Болградського району боронять зараз країну

На півдні Одещини є колоритне село Кубей, де проживають етнічні болгари та гагаузи. Вони зберігають рідну мову та традиції. Захист рідної землі для них – не просто слова, а конкретні дії. Прикладом є родина Сакали, троє дітей яких зараз перебувають на фронті та захищають Україну. Журналіст інтернет-видання “Махала” відвідав сім’ю Сакали, щоб дізналися, як вдалося виховати таких відданих Батьківщині дітей та як родина переживає ці важкі часи.

Батьки Ілля та Раїса Сакали народилися в гагаузьких родинах в селі Кубей. Тут минуло  їхнє дитинство. Після закінчення місцевої школи Раїса вступила до Кагульського медичного училища, а Ілля вирішив здобувати освіту агронома в  Білгород-Дністровському сільськогосподарському технікумі. Після його закінчення вступив до Одеського державного аграрного університету на ту ж спеціальність. Здобувши освіту, вони повернулись до рідного села. Раїса влаштувалась до місцевої лікарні, де пропрацювала понад 20 років, а Ілля присвятив себе сільському господарству. Розпочинав роботу в місцевому колгоспі, потім зайнявся фермерством. 

“Все моє життя стало пов’язано з землею. Спочатку я працював в колгоспі трактористом. Переймав практичні навички агрономів, інколи їх заміняв. Потім попрацював  бригадиром. Багато років був керівником колгоспу”, – згадав  Ілля Костянтинович.

Попри зайнятість, молодь завжди знаходила можливість для відпочинку. Вони із задоволенням зустрічалися з друзями, проводили вечори на прогулянках та танцювали під музику. На одному із танцювальних вечорів Ілля та Раїса познайомились. Це знайомство швидко переросло у теплі дружні стосунки, які згодом перетворилися на щось більше. Їхні спільні вечори, наповнені розмовами та спільними інтересами, стали початком їхньої майбутньої історії та міцної родини.

Згодом вони побудували міцну та дружну родину, де панували любов, взаємоповага та підтримка. В родині народилося троє дітей – два сини Сергій, Костянтин та донька Людмила. Батьки з любов’ю виховували кожного з них, передаючи родинні цінності та гагаузькі традиції. Разом вони переживали щасливі моменти, ділилися мріями та будували плани на майбутнє.

“Оскільки ми виросли в гагаузьких родинах, то в нашій сім’ї з Раїсою ми також завжди культивували гагаузьку мову, культуру та традиції. Для нас було важливо передати їм наші цінності, щоб вони росли з розумінням і повагою до них. Діти завжди допомагали нам по господарству. Ми тримали курей, качок, корову, а також, як заведено в багатьох гагаузьких родинах, мали отару овець. Сини часто допомагали доглядати за ними, а іноді навіть самостійно виганяли їх на пасовище, коли я не встигав. У нас також були коні, і я навчив їх, як справжніх гагаузів, впевнено трималися в сідлі. Головне у вихованні – не змушувати дітей, а пробудити в них власне бажання допомагати, тоді все вийде”, – підкреслив Ілля Сакали.

Сім’я Сакали завжди брала активну участь у місцевих святкуваннях із збереження традицій свого народу. Вони мали декілька коней, гарно оздоблені повозки та сани, які  були справжньою окрасою будь-якого свята. Їх неодноразово запрошували на заходи не тільки в рідному селі, але й поза межами Болградського району. 

“Раніше, коли проводились великі заходи, то я майже кожного року брав в них участь. Пам’ятаю, як перед війною на одному з заходів у Болграді, присвяченому гагаузькій культурі, я вирішив приїхати на конях, запряжених у прикрашений фаетон. Коли люди побачили цей традиційний для нашої місцевості транспорт, вони були в захваті. Це стало справжньою родзинкою свята. Того дня я зробив понад десять кіл навколо Болградського стадіону, катаючи гостей та всіх бажаючих. Люди з радістю сідали у фаетон, і кожен заїзд ставав для них особливим моментом, ”– наголосив Ілля Костянтинович.

Після закінчення школи діти вирішили піти шляхом своїх батьків. Донька, наслідуючи приклад матері, обрала медицину та присвятила своє життя цій професії. Старший син вирішив пов’язати своє життя зі службою в структурах МВС. Молодший син навчався у військовій академії. 

“У гагаузів завжди було в пошані, коли чоловіки захищали свою землю, родину й народ”, – з гордістю розповів батько, пояснюючи вибір своїх синів.

Після початку війни Росії проти України в 2014 році старший син Сергій вступив до Збройних сил України та пішов на фронт, де виконував численні бойові завдання в зоні АТО. У 2021 році, завершивши навчання у військовій академії, до лав ЗСУ приєднався й молодший син Костянтин. Так склалася доля, що брати служили на одному з гарячих напрямків. З початком повномасштабного вторгнення Росії до війська доєдналася й їхня сестра Людмила. Маючи медичну освіту,  вона перекваліфікувалася на бойового медика та стала допомагати пораненим на передовій.

“Рішення наших дітей піти на фронт ми, як і будь-які батьки, сприйняли  болісно, бо боялися за дітей.  Але один із синів сказав: “Якщо ми не підемо вас захищати, то хто стане на ваш захист від цього зла? Ми – чоловіки, і, перш за все, маємо захищати вас”. Вони обрали шлях мужності, і хоча це рішення важке для нас, ми підтримуємо їх, бо розуміємо, що їхня боротьба – за наше майбутнє, за мир і свободу, за правду, яка має перемогти”, – поділився Ілля Сакали.

Вони пройшли через багато гарячих точок на фронті. Один із братів отримав два поранення – в голову та ногу. Інший отримав дві контузії.  Попри це, вони залишаються вірними своєму обов’язку та продовжують боротьбу. Діти сім’ї Сакали неодноразово отримували державні нагороди.

“Коли їм вдається взяти відпустку, вони завжди приїздять до нас, щоб побути разом, поспілкуватися, допомогти по господарству. Ми сідаємо за стіл, готуємо улюблені страви, говоримо про буденні речі, але ці розмови наповнені не тільки спогадами, але й теплом. Разом обговорюємо новини, ділимося планами на майбутнє, а іноді просто насолоджуємося тишею та присутністю один одного”, – розповів Ілля Костянтинович.

Зараз члени родини продовжують займатися фермерством, вирощують озимі культури та доглядають за господарством. Вони працюють на рідній землі, яку сьогодні захищають їхні діти, розуміючи, що кожним зусиллям на полі вони підтримують не лише свою родину, а й всю країну.

“Робота на землі завжди заспокоює, адже вона поглинає негативну енергію та натомість дарує спокій і позитив. Цього року я вже планую вийти на пенсію. У мене вже є один онук і три внучки. Тепер я зможу приділяти їм більше уваги. Я завжди намагаюся провести з ними якомога більше часу, коли вони до нас приїжджають. Якщо дитина хоче, ми разом їдемо на поле, де я передаю їм свої навички. Вдома ми теж стараємося передати їм ті цінності та знання, які свого часу передавали нам наші батьки, а ми передали нашим дітям, адже це основа родини та нашого гагаузького роду”, – зазначив наприкінці зустрічі Ілля Сакали.  

Нещодавно Болградська РВА нагородила родину Сакали Почесною грамотою за патріотичне виховання дітей

Статтю про родину Сакали також можна прочитати гагаузькою мовою

“Eer biz gitmärseydik sizi korumaa,ozaman kim konacek sizin koruntunuza bu beladan?”: Kubey küüyündän,Bolgrad dolayından, Sakalı ayledän şindi koruyerlar devleti.

Odesa bölgesinin üülen tarafında var bir renklılı Kubey  küüyü,neredä yaşêêrlar bulgarlar hem gagauzlar. Onnar koruyerlar  ana dilini hem adetlerini. Ana topraanı korutmak  onnara deyni diil sıradаn laflar,ama  belli edili iş.Örnek  gibi Sakalı aylesi, üç taane uşakları bulunêrlar  frontta da koruyerlar Ukrainayı. İnternet kolverimin “Mahala” jurnalistı dolaştı ayleyi Sakalı,deyni annamaa, nesoy becerildi terbietmää  uşakları bölä  candan baalı Vatana hem nicä aylä geçirer bu zoor vakıtları.

Ana-bobalar İliyä hem Raisa Sakalı duudular gagauz aylelerindä Kubey küüyündä.Burada geçti onnarın küçüklüü. Orta okulunu bitirdiktän sora Raisa başladı üürenmää mediƫina okulunda Kahul kasabasında,İliya sa karar  aldı  agronom bilgilerini kazanmaa Belgorod-Dnestrovskiy çiftçilik tehnikumunda. Onun başarmasından sora girdi Odesadakı devlet agrar universitetinä hep o zanaata.

Bilgi kazanmaktan sora onnar döndülär kendi ana küüyünä.Raisa erleşti çalışmaa küüyün ilaççılık evinä(bolniƫaya),neredä çalıştı irmi yıldan zeedä, İliyä sa baaladı kendini çiftçilää. Çalışmasını başladı erindeki kolhozda, sora da zanaatlandı fermerciliklän.

“Benim bütün yaşamam baalı topraklan.İlkin bän çalıştım kolhozda traktorcu.Kabledärdim agronomların becermeklerini,kimär kerä kär diiştirärdim da oonarı.Sora çalıştım önderci.Çok yıl sıradan oldum kolhozun da öndercisi”, – aklına getirdi İliyä Konstantiniviç.

Bakmayrak kaplı olamaya,genç olannar herzaman bulardılar kolaylık dinnenmeyä dä.Sevgiylän onnar buluşardılar dostlarınnan da, avşamnen gezi yapardılar  hem muzıka havalarına görä dans edärdilär. Bölä bir dans avşamında da İliyä tanıştı Raisaylan. Bu tanışmak pek tez döndü bir sıcak dostlu baalantıya,angıları bir zamandan sora döndülär  ta önemli birbişeya. Onnarın birerdä geçirän avşamnarı, angıları doluyudular birtakım sözleşmeklärlän hem birtakım meraklıklarlan,  oldular onnarın gelecäk tarihin hem kaavi aylenin çeketmesi.

Yavaş-yavaş onnar düzdülär bir dostlu hem kaavi aylä,neredä çorbacılık edärdilär sevgi, hatırlık hem destek olmak. Ayledä duudu üç uşak – iki ool Sergey hem Konstantin hem dä kızları -Lüdmila.

Ana-bobalar büük sevgiylän terbiettilär herbir uşaa, vereräk onnara aylenin paalılıklarını hem gagauzların adetlerini.Birerdä onnar geçirär-dilär kısmetli kıpımnarı,paylaşardılar düşgütmeklerinän, düzärdılär gelecää plannarı.

”Açan biz büüdük gagauz aylelerdä,ozaman bizimdä Raisaylan aylemizdä hep ölä herzaman kullanardık gagauz dilini,kulturasını hem adetlerini. Çok önemliydi bizä deyni, vermää uşaklara bizim paalılıkları,deyni onnar büüsünnär annayarak hem hatırlayarak bu paalılıkları.Üşaklarımız herzaman yardım edärdılär ev işlerindä.Biz tutardık  tauk,ördek, inek  hem,nicä adetça gagauz aylelerin çoyunda, tutardık bir dä sürü koyun. Oolarım dayma yardım edärdilär bakmaa onnarı,kimär kerä,açan bän etiştirämärdim,kendi başlarını  götürärdilär gütmää dä.Bizdä vardı beygir dä,bän üürettim onnarı,nicä haliz gagauzları, atlı da gezmää. En önemli terbietmekektä zoorlatmamaa uşakları,ama uyandırmaa onnarda kendilerindä istemäk yardım  etmää,ozaman hepsi olacek taman”, – urguladı  İliyä Sakalı.

Sakalı aylesi herzaman aktiv pay alardılar erdeki yortu tutmaklarında  hem halkın adetlerini korumakta.Onnarda vardı birkaç beygir, düzülü,tertipli talıgalar hem kızaklar,angıları herbir yortunun donaklııdı.Diil bir kerä,onnarı teklifedärdılär sıralara diil sade kendi ana küüyünda,ama kär Bolgrad dolayın dişanda da.

”Taa illeri,açan olardılar büük sıralar,bän er yılın pay alardım. Tutêrım aklımda,nicä cenktän öncä, Bolgradta, bir sırada,angısı  adalaydı gagauz kulturasına,bän kararladım  gelmää beygirlärlän,koşup onnarı donaklı faetona.Açan insannar gördülär bu erdeki adetça transportu,şaş-beş kaldılar. Bu olay- yortunun bir üzüm teneciydi.O günü bän yaptıydım on çevrä  Bolgradın  stadionun dolayında, gezdireräk musaafirleri hem hepsi isteyännari. İnsannar  sevinmeklän oturardılar faetona, da herbir çevrä,onnara deyni oldu bir önemli kıpım”, – haber verdi İliyä Konstantinoviç.

Okulu başardıktan sora uşaklar neetledilär ayırsınnar ana-boba yollarını. Kız-alarak örnek gibi,anasının zanaatını,ayrdı mediƫınayı hem bütün yaşamasını baaşladı bu zanaata.Büük oolu,karar  aldı baalamaa yaşamasını  askercilik etmesinnän MVS strukturasında. Küçük oolu üürenärdi askercilik akademiyasında.

“Gagauzlarda herzaman hatırlıydı,açan adamnar koruyardılar ana topraanı, aylesini hem  halkını”, –  gurgurlu annattı boba,açıklayarak  kendi oolarının ayırmasını.

Rusiyanın Ukrainaya karşı cengin çeketmesindän sora,2014 yılda, cenga gitti büük ooları, neredä o tamannardı  çok askercilik   görevleri ATO zonasında. 2021 yılda,başarıp üürenmesini askercilik akademiyada, Ukrainanın askercilik kuvetlrinä gitti küçük ooları da Konstantin. Ölä düzüldü ecel,ani kardaşlar askercilik ettilär bir üürda. Rosiyanın bütün kuvedinnän Ukrainaya girmesinin çeketmesindä askercilää baalandı kızkardaşları da Lüdmila. Olarak medik üürenmesinä görä,Lüdmila tez üürendi askercilik mediƫınayı da başladı yardım etmää yaralıolannara ilk çizgidä.

“Uşakların kararlarını askercilik etmää,biz,nicä dä hepsi ana-bolar, kablettik acıylan,neçin ki korkardık uşaklarımız için.Ama oolarımızın biri dedi:“Eer biz gitmärseydik sizi korumaa,ozaman kim konacek sizin koruntunuza bu beladan?. Biz  – adamnar,ilkin biz lääzım koruyalım sizi”.Onnar ayırdılar bu kıyaklı yolu, makar ani onnarın kararı pek aar bizä deyni, biz onnarı mutlak destekleriz,neçin ki annêrız ani onnarın güreşmesi – bizim gelecäämiz için,raatlık hem serbestlik için,dooruluk için,angısı lääzım ensesin”, – paylaştı İliyä Sakalı.

Onnar geçtilär  frondun pek çok aşlak erlerindän.Kardaşların biri iki kerä  yaralandı – kafasına hem ayana. İkincisi  iki kerä  kontuziya kabletti. Ama bakmayarak bişeylerä  onnar inannı kalêrlar kendi zanaatlarına da ilerlederlär güreşi.

Sakalı aylenin uşakları, diil ber kerä, devlettän  kablettilär  ödül.

”Açan onnara uyer almaa dinnenmek günnerini,onnar herzaman gelerlär  bizä,deyni barabar olmaa,lafetmää,yardım etmää evin dolayında.Biz oturêrız sofraya,hazırlêêrız sevgili imeklerimizi,lafederiz hergünkü işlär için,ama bu lafetmeklär dolu diil sade aklınagetirmeklärlän,ama sıcaklık-larlan da.
Birerdä biz tanışêrız haberlän,paylaşêrız neetlärlän gelecek zamanına, kimär kerä sa  mayıl olêrız suslaa hem biribirimizin burada bulunmasına”,
– annattı İliyä Konstantinoviç.

Şindi aylä ilerleder çiftçilik zanaatını,büüderlär ekin hem  bakêrlar evin dolayında çorbacılaa.
Onnar çalışêrlar ana topranda,angısını bu gün koruyerlar onnarı uşakları,annayarak ani kendi çalışmalarınnan  tarlada, destek olêrlar diil sade kendi aylesinä,ama  bütün devletä dä.

“Çalışmak toprakta herzaman raatlandırêr,neçin ki o toplêêr kendinä zihirleri, ama erinä baaşlêr raatlık hem pozitiv.Bu yıl neetlerim çıkmaa pensiyaya.Var şansora bir torunum hem üç tä torunumuz kızçaaz.Olacek kolaylık taa çok zaman hem duygu vereyim onnara.Herkerä savaşêrım nekadar taa çok zaman olayım onnarlan,açan gelerlär bizä. Eer uşak istärseydi gitmää kıra-tarlaya,ozaman biz barabar gideriz kıra da orada üürederim onnarı kendi bilgilerimä.
Evdä da olarak savaşêrız vermää  o paalılıkları,angılarını kablettik biz ana-bobalardan,sor da verdi kendi uşaklarımıza,neçinki bunnar  var aylenin hem bizim gagauz soyumuzun  temeli”, –
urguladı bitki-bitkiyä  İliyä Sakalı.

Літературний переклад на гагаузьку мову: Ольга Кулаксиз, директорка Одеського обласного центру гагаузької культури в селі Виноградівка

Фото: з архіву родини Сакали

Поділитись
Зараз читають