Марія Сердюк народилася в Болграді й жила тут до 1985 року. Після заміжжя вона разом із чоловіком переїхала на Донбас, до Луганської області, де родина прожила 30 років. Коли в 2014 році розпочалася війна, жінка сподівалася, що ситуація налагодиться, проте вже восени зрозуміла: потрібно повертатися додому. Про це героїня розповіла журналістці інтернет – видання “Махала”.
“Мій чоловік – патріот України, і ми разом ухвалили рішення виїхати до Болграда”, – розповідає Марія.
Їм надали зелений коридор, але дорога тривала три дні. Повернення теж було непростим, проте на допомогу прийшли земляки: сусіди, знайомі й ті, хто пам’ятав Марію ще з молодості. Особливу вдячність вона висловлює Юлії Виноградовій та Сніжані Скорич, які повірили в неї та дали змогу працювати в Болградській гімназії.
Сьогодні Марія Сердюк за покликом серця доглядає за Алеєю Слави в Болграді: підтримує там порядок і чистоту.
“Я розумію, що багато рідних загиблих виїхали за кордон і не мають можливості доглядати за стендами своїх близьких. Тому роблю це від щирого серця”, – каже вона.
Щоранку разом із напарницею Надією Парушевою Марія зупиняється на Алеї Слави дорогою на роботу, жінки вшановують загиблих хвилиною мовчання.
Про життя на Луганщині після 2014 року Марія говорить прямо: “Якби там було добре, я б сюди не повернулася. Там було дуже складно, дуже важко. Багато хто думав, що якщо прийде Росія, то стане легше. Але насправді проблем там виявилося ще більше”.
Про себе вона каже, що людина неконфліктна, але свою позицію висловлює відкрито. І завжди завершує словами: “Слава Україні! Героям слава!”
Інтернет-видання Бессарабії
