У селі Прямобалка Болградського району вже багато років живе Віра Вітольдівна Мураткова, яка своє життя присвятила не лише викладанню німецької мови, а й збереженню історичної пам’яті про німецьке минуле нашого краю. Любов до історії та щире бажання зберегти спадщину бессарабських німців спонукали її до створення власного міні-музею. Журналістка інтернет-видання «Махала» відвідала музей Віри Вітольдівни та дізналася історію його створення, в якій переплелися людські долі, пам’ять поколінь і багата інформаційна спадщина.
Віра Вітольдівна родом з Брацлавщини, що в Білорусі, але вже понад пів століття мешкає в селі Прямобалка, де протягом кількох десятиліть викладала німецьку мову в місцевій школі. Вона розповіла, що інтерес до німецького минулого села Прямобалка почав пробуджуватись лише після 1991 року, коли розпався Радянський Союз і Україна стала незалежною державою. Саме тоді німці, які народилися в Бессарабії, отримали можливість відвідувати свою батьківщину.
«Перші німці змогли вперше приїхати до нас завдяки Едвіну Кельму, який народився у бессарабському селі Фріденсталь. Він організовував туристичні поїздки для німців, які були родом з Бессарабії. Ці подорожі відбувалися щороку і тривали з червня по вересень. І, звісно ж, село Деневіц, яке нині має назву Прямобалка, було частиною цього маршруту», — розповідає пані Віра.
Однак найактивніше жителі села почали спілкуватися з німцями, нащадками тих, хто свого часу заснував Прямобалку, лише у 1994 році, коли село відзначало своє 160-річчя від дня заснування. На святкування приїхала велика група німців на двох автобусах. Тоді до пані Віри, як до знавця німецької мови, звернулися з проханням провести екскурсію селом. Саме після цієї зустрічі у Віри Вітольдівни зародилася щира та тепла дружба з німцями, яка триває й донині.
«Після ювілею мої німецькі друзі почали приїжджати до мене особисто. Їм подобалося подовгу гостювати в моєму домі. На їхнє запрошення я також відвідала Німеччину в 1994 році», — поділилася пані Віра.
Вона розповідає, що на початку 90-х років місцеві жителі майже нічого не знали про життя бессарабських німців, адже за радянських часів ця тема була табуйованою. Але, коли між селом Прямобалка і нащадками переселенців налагодилися тісніші зв’язки, німці почали привозити книжки та ділитися знаннями про німецький період історії Бессарабії.
На знак поваги німецькі друзі пані Віри вже багато років поспіль передплачують для неї «Вісник Бессарабсько-німецького товариства». У цьому виданні неодноразово публікувала свої статті Надія Кочурова — екскурсоводка Арцизького історико-краєзнавчого музею, яка вже певний час захоплюється дослідженням німецького періоду історії Бессарабії.
Кілька років тому пані Віра запропонувала своїй подрузі Раїсі Василівні Баланюк створити музей у будинку, який залишився їй у спадок від чоловіка та який до 1940 року належав німецькій родині. А сама, маючи велику колекцію інформаційних матеріалів про життя бессарабських німців, вирішила присвятити одну з кімнат свого будинку їхній історії.
«Якось я поділилася з Надією Кочуровою своїм архівом, що стосується історії німців, і він її дуже зацікавив. Згодом вона знайшла ще багато додаткової інформації про вихідців з нашого села й поділилася нею зі мною. Так вийшло, що в мене тепер є музейна кімната з інформаційною експозицією, а в Раїси Василівни — музей побуту місцевих німців», — розповідає Віра Вітольдівна.
Вона також зазначила, що попри велику кількість текстових джерел, не мала ілюстративних матеріалів, які б візуалізували історію Деневіц. Цю нестачу вдалося усунути завдяки Надії Кочурової, яка сфотографувала всі важливі історичні місця, пов’язані з німецькою спадщиною села, і передала знімки пані Вірі. А також минулого року пані Надія видала ілюстровану книгу про історичні пам’ятки німецької спадщини села Деневіц, один з примірників якої вона подарувала Вірі Муратковій. Завдяки її допомозі пані Віра також отримала детальну інформацію про родину, що колись мешкала в будинку Раїси Василівни та про Готфріда Шульца, який в Деневіц спочатку був одним з найбільших землевласників та скотарів, а потім відкрив тут свій банк, який дав йому можливість стати одним з найзаможніших німців Бессарабії. Наразі вона працює над оформленням тематичних архівних папок з історії цих родин.
Згадуючи причини, які спонукали пані Віру створити власний невеличкий музей, вона розповідає, що сама ідея виникла ще до пандемії — у 2019 році, коли її оселю відвідало аж п’ять німецьких делегацій.
«Того року німців приїхало дуже багато. Я зустрічала їх, розповідала про яскраву історію нашого села, але не мала змоги нічого показати наочно. Саме тоді в мене виникла ідея перетворити веранду власного будинку на музей, який би відображав німецьке минуле нашого села. Щоб наступного разу я могла не лише розповідати, а й наочно демонструвати нашу історію», — ділиться Віра Вітольдівна.
Без сторонньої допомоги вона не змогла б впоратися з оформленням музейної кімнати. На допомогу прийшла вчителька мистецтва Прямобалківського ліцею Світлана Бушинська, яка допомогла з текстовим набором, друком та оформленням інформаційних стендів. У 2020 році пані Віра планувала приймати нові делегації з Німеччини — вже з оновленим і більш змістовним форматом екскурсії. Проте несподівано була оголошена світова пандемія COVID-19, яка унеможливила ці візити.
Вона розповіла, що того року до неї мали приїхати нащадки німців — засновників села Деневіц. Серед них мав бути прапраонук Міхаеля Бедке — першого німця, який заселився у селі.
«У своєму музеї я хотіла показати все багатство нашої історії, видатні постаті, які тут проживали, і той спадок, що зберігся з часів німців до сьогодення», — каже Віра Вітольдівна.
Серед відомих особистостей, які мешкали в селі Деневіц, пані Віра згадує Крістіана Йорке — знаного серед німців Бессарабії архітектора, за проєктами якого було зведено чимало будівель. Зокрема, кірху в селі Шампань (нині Надеждівка), дах церкви в Задунаївці та інші архітектурні об’єкти.
Ще однією визначною постаттю в історії села був художник з Теплиці на прізвище Кугель. Хоча він і не був уродженцем Деневіц, але залишив в його історії яскравий слід, адже саме він розписував фресками будинки місцевих заможних німецьких родин. Його роботи збереглися донині — в оригіналі їх можна побачити в будинку-музеї Раїси Баланюк та у приміщенні місцевого медпункту.
«Досліджуючи історію німців, я дійшла висновку, що вони були надзвичайно порядними, працьовитими людьми та вправними землеробами, для яких земля мала велике значення. Свідченням цього є напис на вишитій серветці, яку мені подарували: “Отче наш, хліб насущний дай нам сьогодні”. Такі вишивки висіли в кожному німецькому домі», — розповідає Віра Вітольдівна.
Її колекція архівних матеріалів дуже велика й дозволяє вивчати не лише німецьке минуле села, а й історію всієї Бессарабії. Серед експонатів — цінні документи, книги, написані німцями-бессарабцями, журнали, газети, що є справжнім джерелом знань для тих, хто цікавиться цією темою. Але це далеко не все, що можна побачити у помешканні пані Віри. Вона особливо пишається оригінальним німецьким свідоцтвом про шлюб, укладений у селі Деневіц, а також унікальними речами, подарованими німкою з Канади — нащадком бессарабських переселенців: це вишита весільна наволочка та рушники.
Серед предметів гордості пані Віри також два автентичні плани села Деневіц, складені ще в німецький період, а також численні побутові речі, що збереглися в колишніх німецьких будинках.
«На жаль, пандемія COVID-19, а згодом і повномасштабна війна внесли свої корективи — німці перестали приїжджати до нас. Тож мій міні-музей і досі чекає на своїх відвідувачів, для яких він і створювався. Я щиро сподіваюся, що ситуація в нашій країні незабаром стабілізується, і ми знову зустрічатимемо численних гостей з Німеччини, як це було раніше. Наразі до мене періодично приходять школярі, поодинокі поціновувачі німецької історії, а також наші незмінні друзі з Німеччини — Віктор Фріц та Сімон Навотні», — ділиться Віра Мураткова.
Розмірковуючи над тим, кому передати свою безцінну спадщину, пані Віра з теплотою розповідає про онуку Аллу, яка пішла її шляхом і навчається на факультеті іноземних мов. У майбутньому вона також стане викладачкою німецької мови. За словами пані Віри, онука щиро цікавиться мовою, історією та культурою німців і, ймовірно, саме вона перейме справу бабусі та продовжить зберігати й плекати німецьку спадщину Деневіцу.
Інтернет-видання “Махала” дякує за надання додаткового матеріалу екскурсоводу Арцизького історико-краєзнавчого музею Надії Кочуровій
Інтернет-видання Бессарабії
