У контексті загальноукраїнських процесів декомунізації та деколонізації дедалі більшого значення набуває не лише ухвалення рішень органами місцевого самоврядування, а й пояснення їх змісту та мети мешканцям громад. Саме від якості комунікації залежить суспільне сприйняття перейменувань, демонтажу символів минулого та інших змін у публічному просторі. З огляду на це редакція «Махали» направила інформаційний запит до Татарбунарської міської ради з проханням надати детальну інформацію про роз’яснювальну роботу, яка ведеться в громаді.
У запиті акцент було зроблено на необхідності системної та послідовної роботи з населенням у питаннях деколонізації. Йшлося про те, що цей процес не може обмежуватися лише перейменуванням вулиць чи демонтажем пам’ятників, а потребує ґрунтовного пояснення громаді його сутності, мети та суспільної важливості. Зокрема, запит стосувався інформаційних і просвітницьких заходів, які проводилися у громаді у 2025–2026 роках: чи організовувалися зустрічі з мешканцями, чи проводилися публічні обговорення або лекції, а також, які матеріали публікувалися у місцевих медіа та на офіційних ресурсах громади. Запит стосувався того, хто відповідає за ці процеси, чи надходили звернення до міської ради від мешканців громади і як на них реагувала влада. Які плани на 2026 рік та який правовий статус пам’ятника Пушкіну й інших об’єктів культурної спадщини.
У відповіді Татарбунарської міської ради зазначається, що у 2024–2025 роках у громаді неодноразово проводилися засідання Молодіжної ради та робочої групи з питань перейменування вулиць і провулків на честь Захисників України. Ці зустрічі відбувалися у сесійній залі міської ради впродовж кількох місяців 2024 року, а також у липні та вересні 2025 року. Основними темами обговорень були питання перейменування вулиць у межах деколонізації та створення Алеї Героїв у місті Татарбунари й селах Нерушай і Білолісся.
Інформування населення, за даними міської ради, здійснювалося через офіційний сайт громади та місцеву газету «Татарбунарський вісник». У 2023–2024 роках у газеті публікувалися матеріали щодо демонтажу старих вуличних покажчиків, роботи сесій міської ради та ухвалених рішень про перейменування.
На офіційному сайті розміщувалися розпорядження міського голови, рішення виконавчого комітету та сесій ради. Також повідомляється, що з 2020 року в громаді проводиться заміна вуличних покажчиків з російської мови на українську, зокрема шляхом надання мешканцям нових табличок єдиного зразка, а робота із заміни старих табличок триває досі.
У межах цих рішень у 2024 році було перейменовано низку вулиць, назви яких були пов’язані з радянським або російським імперським минулим, зокрема вулиці Горького, Пушкіна, Суворова, Кутузова, Гагаріна, Комарова, Колгоспної, Першотравневої та інші.
Міська рада повідомляє, що у 2024 році надійшло два звернення від мешканців міста щодо процесів перейменування. Найбільший резонанс викликало перейменування вулиці Клюшнікова на вулицю Ніни Строкатої відповідно до розпорядження Одеської обласної військової адміністрації. За інформацією органу місцевого самоврядування, це рішення спричинило масове обурення мешканців, після чого було подано колективне звернення з пропозицією назвати вулицю на честь загиблого воїна з Татарбунар. У результаті рішенням сесії міської ради вулицю було перейменовано на честь Костянтина Ігнатенка. Також за ініціативою мешканців вулицю Папаніна перейменували на Берегову.
Окремо у відповіді роз’яснюється ситуація з демонтажем пам’ятників і меморіальних дошок. За останні роки у громаді було демонтовано меморіальні дошки на честь І.М. Батищева (Алмазова) та О.С. Пушкіна, а також пам’ятник Георгію Димитрову в селі Дельжилер, який відправився до музею тоталітарної спадщини у село Фрумушика-Нова. Водночас пам’ятник Олександру Пушкіну в міському парку Татарбунар залишається на місці, оскільки він внесений до Державного реєстру нерухомих пам’яток України, а чинне законодавство забороняє його демонтаж без відповідних рішень. У міській раді зазначають, що зверталися до Українського інституту національної пам’яті за роз’ясненнями, однак відповіді не отримали.
Що стосується подальшої роботи, то, за інформацією Татарбунарської міської ради, окремий графік заходів із деколонізації на 2026 рік не передбачений, оскільки цей напрямок роботи вважається завершеним, адже більшість перейменувань вулиць та демонтажів меморіальних дошок вже проведено, а думку мешканців щодо окремих питань враховано.
Водночас пам’ятник Олександру Пушкіну досі залишається на своєму місці через юридичні обмеження, що свідчить про те, що процес повного оновлення публічного простору громади ще не завершений і потребує подальшої уваги.
Зараз пам’ятник перебуває в незадовільному стані. Як передає ГО “Деколонізація.Україна” наприкінці 2024 року невідомі викололи очі російському поету.
Фото з відкритих джерел.
Інтернет-видання Бессарабії
