Після встановлення радянської влади на території Ізмаїльської області у 1944 році одним з першочергових завдань нової адміністрації стало відновлення обігу радянського карбованця та повне вилучення з грошового обігу румунського лея. Цей процес відбувався у вкрай стислі терміни та супроводжувався жорсткими адміністративними рішеннями, що безпосередньо вплинули на фінансове становище місцевого населення. Про ці події журналістці інтернет-видання «Махала» стало відомо з архівних документів, оприлюднених у відкритому доступі дослідником з міста Ізмаїл Олексієм Ільїним.
Опубліковані матеріали дають змогу простежити, яким чином офіційна грошова політика радянської влади фактично сприяла формуванню тіньового валютного ринку на півдні області вже у перші місяці встановлення радянської влади.
Відповідно до постанови Ради народних комісарів СРСР, румунські гроші підлягали обов’язковій здачі до Державного банку. При цьому, як свідчать архівні документи, мова йшла не про обмін, а саме про фактичне вилучення коштів у населення.
У доповідній записці заступника начальника управління НКВС Ізмаїльської області Антіпова зазначалося, що прийом румунських лей здійснювався «без виплати будь-якої компенсації власникам», тобто фактично безоплатно. В іншому документі було прямо вказано: «Румунські грошові знаки приймаються Держбанком без обміну на радянську валюту, на підставі постанови РНК СРСР».
Лише за три дні — з 28 по 30 серпня 1944 року — відділеннями Держбанку було прийнято 363 616 лей. Для регіону, що щойно пережив зміну влади та наслідки війни, це була значна сума, яка відображала масштаби заощаджень, накопичених населенням у період румунської адміністрації.
Такі рішення не могли не викликати спротиву з боку місцевих мешканців. Усвідомлюючи, що здача грошей означає їх повну втрату, люди намагалися будь-яким способом зберегти свої заощадження. Саме в цей період, як засвідчують документи, почав активно формуватися нелегальний, або ж «чорний», валютний ринок.
В архівних матеріалах зазначається, що частина радянських державних службовців, користуючись службовим становищем, «нелегально скуповували румунські леї у населення з метою подальшої реалізації їх на території Румунії».
За цією діяльністю органами НКВС було затримано 10 осіб, у яких вилучили понад 400 тисяч лей. В одному зі звітів зазначалося наступне: «В результаті оперативних заходів затримано осіб, які займалися незаконною скупкою та вивозом румунських лей за межі області; при затриманні вилучено грошові кошти на суму понад 400 000 лей».
Окрему увагу в архівних документах приділено масштабним фінансовим махінаціям у рибній галузі, яка на той момент була однією з ключових для регіону. Згідно з матеріалами, директор одного з рибозаводів Лозовий організував централізований збір румунських лей серед рибалок.
В одній з доповідних записок було зазначено наступне: «Директор рибозаводу Лозовий організував прийом румунських грошових знаків від рибалок, у результаті чого було зібрано близько 700 000 лей». З цими коштами він, за даними слідства, «виїхав у напрямку ріки Дунай з метою подальшого вивозу грошей».
Крім того, встановлено, що директор рибозаводу Лозовий спільно з керівником рибного тресту Приходьком зібрали у працівників галузі загалом понад один мільйон лей. В архівних документах наголошується, що ці гроші не були здані до Держбанку, як того вимагали нормативні акти.
Подальша доля цих коштів також зафіксована в архівних матеріалах. В доповідній записці уповноваженого контрольно-ревізійного управління Народного комісаріату фінансів СРСР по Ізмаїльській області зазначалося, що зібрані леї «були витрачені на території Румунії на закупівлю риболовного інвентаря та промислових товарів, у тому числі для особистих потреб».
Документ також містить надзвичайно важливу деталь щодо фактичного курсу обміну валюти. Станом на початок вересня 1944 року нелегальний курс лея до радянського карбованця складав «20 карбованців за 1000 лей». Саме за таким співвідношенням, за свідченням документів, здійснювалися неофіційні валютні операції.
Таким чином, архівні документи переконливо свідчать, що жорстка та безкомпенсаційна політика вилучення румунських грошей фактично стимулювала розвиток тіньового валютного ринку в Ізмаїльській області. Місцеве населення, позбавлене можливості легально обміняти заощадження, змушене було звертатися до нелегальних схем.
Факти участі в цих процесах не лише пересічних мешканців, а й керівників підприємств та державних службовців, демонструють глибину економічної кризи перехідного періоду. Леї, які офіційно оголошувалися «поза законом», продовжували відігравати роль реального фінансового інструменту — щоправда, вже в тіньовому обігу.
Опубліковані документи є цінним джерелом для розуміння життя регіону у 1944 році та показують, як на практиці впроваджувалася радянська фінансова політика на нещодавно приєднаних територіях. Водночас вони нагадують, що економічні рішення, ухвалені без урахування інтересів населення, майже неминуче породжують альтернативні, неофіційні, механізми виживання.
Головне фото згенероване ШІ.
Інтернет-видання Бессарабії
