Вогнеборець Микола Жеков вже 13 років працює у лавах Ізмаїльського районного управління ГУ ДСНС. В Головному управлінні ДСНС розповіли про особливості роботи вогнеборців в період війни.
Робота рятувальника й так не з легких, однак з початком війни вона стала ще небезпечнішою та важкою. Найбільше клопотів рятувальники зазнали у червні, коли окупанти підірвали Каховську ГЕС, що спричинило повінь. Тоді Микола разом з іншими рятувальниками вирушили на допомогу населенню та тваринам, яких покинули господарі.
«На всюдиходах «Богун» ми патрулювали Херсонщину та евакуювали людей, зокрема похилого віку, та тварин. Робота й так не з легких, а її додатково ще ускладнювало те, що окупанти без зупинки обстрілювали міста. Снаряди літали просто в нас над головами, було дуже важко…», – згадує Микола.
Як розповів рятувальник, одного разу він разом з колегами дивом не загинув від ворожої ракети: вони зупинилися на одному місці пообідати, а як тільки вони вирушили далі, на місце, де вони сиділи, прилетів ворожий снаряд. Якби вони рушили на 30 секунд пізніше – загинули б усі.
Скільки тоді їм вдалося врятувати людей Микола навіть не може згадати, адже це все було налагоджено як конвеєр. Але дуже-дуже багато…
Коли рятувальники Ізмаїльського загону повернулися додому, де було понад рік тихо і спокійно, південь Одещини почали обстрілювати ворожі дрони й у вогнеборців стало значно більше роботи, та й добавилось ризику, адже БПЛА б’ють по тім самим місцям у декілька хвиль.
«Нещодавно, в один з таких обстрілів, було справжнє пекло. Усе палало, ми мінялися з хлопцями постійно, форма не встигала висихати. Але ми впоралися та ліквідували. Вже згадуємо це із посмішками», – розповів рятувальник.
Радує, що попри надважку роботу наші вогнеборці не втрачають оптимізму. Ось Микола, наприклад, дуже чекає перемоги, щоб відвезти кохану дружину та двох своїх діток на море, де вони не були з початку війни.
Віримо, що дуже скоро усі ми зустрінемося на узбережжі рідного Чорного моря, з якого буде віяти вітром Перемоги.
Інтернет-видання Бессарабії
