Програмування вже давно стало невід’ємною частиною нашого життя, охоплюючи найрізноманітніші сфери – від науки до мистецтва. Завдяки програмістам з’являються інструменти, які допомагають зберігати історичні дані та роблять їх доступними для широкої аудиторії. Одним із таких прикладів є проєкт «Аккерманіка», що об’єднує любов до рідного краю, сучасні технології та прагнення зберегти локальну історію. Журналіст Інтернет-видання «Махала» поспілкувався з його засновником Микитою Нікіфоровим, щоб детальніше дізнатися про шлях створення цього історичного ресурсу.
Після закінчення школи він вступив до Львівської політехніки, де вивчився на програміста. Проте інтереси Микити не обмежувались лише програмуванням. Він завжди цікавився історією, особливо рідного краю. Читав різну літературу про своє місто Білгород-Дністровський (стара назва Аккерман), редагував багато матеріалів на сайті Вікіпедія.
“Ще в підлітковому віці я почав редагувати Вікіпедію. Мені було цікаво спробувати щось написати, і побачити, що, те що я створив, є в енциклопедії. Для мене, тоді як для підлітка, ця справа викликала відчуття якоїсь значущості. Через деякий мої навички написання статей покращились. Також я зрозумів, що інформації українською у Вікіпедії дуже мало. І ця думка стала поштовхом до створення власного проєкту – українськомовного ресурсу, де можна було б дізнатися про локальну історію Білгород-Дністровського. Так народилася ідея створити сайт «Аккерманіка»”, – пояснює засновник проєкту Микита Нікіфоров.
Микита займався створенням сайту у вільний від роботи час. За основу використав вже готову платформу рушій MediaWikі. Це готове програмне забезпечення з відкритим початковим кодом, і будь-хто на його основі може створити свій технологічний продукт. Він самостійно адаптував цю платформу для майбутнього сайту. Також оптимізував візуальну сторону, щоб вона виглядала не так стандартно, як у Вікіпедії.
“З самого початку це моя власна ініціатива та волонтерська робота, куди я витрачаю власні кошти та час. Я створив українськомовний ресурс, присвячений нашому регіону, який тривалий час русифікували. Цей ресурс має на меті розкрити повний контекст історії, а не лише її радянську версію, яка домінувала протягом багатьох років. Я прагну розвінчати радянські міфи, які глибоко вкоренилися в свідомості людей, і надати поширювати інформацію про те, що замовчувалося в часи СРСР. Я зрозумів що ця ніша вільна, і має попит, тому продовжую робити це далі”, –підкреслив Микита.
Першу версію сайту вдалось створити в травні 2021 року, відтоді й почали з’являтися перші матеріали на сайті. У вересні цього ж року також там з’явився розділ «Карта фотографій», щоб можна було зручно подивитися старі фото міста. Навесні минулого року проведений редизайн сайту, щоб зробити його ще зручнішим для читачів, а в середині травня в проєкту “Аккерманіка” з’явилися свої сторінки в соцмережах Facebook та Instagram.
“Коли я тільки створив «Аккерманіку», мені дуже хотілось додати інтерактивність, оскільки я люблю різні цифрові карти. Тоді в мене виникла ідея створити карту старих фотографій мого міста, що стала окремою сторінкою на сайті проєкту. Пізніше я вирішив розширити цей проєкт на всю Україну, тому створив краудсорсингову платформу «СтаріФото.Укр», щоб зібрати якомога більше старих фотографій України та зробити їх доступними та зручними для пошуку. Цю карту я розробив під час своєї роботи, вивчаючи нові технології, поєднуючи свою зацікавленість і навички програмування. Зараз це називають “Digital humanities”, коли поєднуються гуманітарні науки з цифровими технологіями”, – розповів хлопець.
Основна команда проєкту складається з двох осіб: Микити та його дружини Катерини, яка працює графічною дизайнеркою. Катерина відповідає за створення ілюстрацій та дизайн у соціальних мережах. Інколи їм допомагають друзі та знайомі. Окрім того, кожен зареєстрований користувач сайту «Аккерманіка» має можливість додавати власні історичні матеріали.
«Наразі найбільша проблема — це брак часу, оскільки в мене є основна робота, яка займає багато часу. У мене є багато різних ідей, але найбільший пріоритет зараз, це залучити більше людей для наповнення та редагування сайту», – зазначив наприкінці розмови Микита Нікіфоров
Фото з особистого архіву Микити Нікіфорова
Інтернет-видання Бессарабії
