Іван Проданов — музикант з села Василівка Болградського району. Для нього музика, яка супроводжує його з дитинства, стала справою всього життя. Про свій шлях у музиці, навчання, роботу в різних регіонах України та повернення додому Іван розповів в інтерв’ю журналістці інтернет-видання «Махала».
Іван народився 1990 року в селі Василівка Болградського району, у музикальній родині бессарабських болгар. Батько грав на німецькій гармоні віденського ладу, тож музичні здібності передалися синові саме від нього. А гарний голос, як вважає Іван, дістався йому від бабусі, яку часто запрошували співати на весіллях по всьому селу.
«Грати на гармоні я навчився ще в п’ять років. Коли батько грав, я сидів поруч і з захопленням слухав, а потім брав інструмент і повторював його гру», — пригадує Іван.
Розгледівши неабиякі здібності сина, батько невдовзі придбав йому професійний інструмент — так у хлопця з’явився перший власний баян. Уже в першому класі Іван взяв участь у своєму першому важливому районному конкурсі «Грай, гармонь», який щороку проходив у його рідному селі. Саме там він здобув свою першу перемогу. У п’ятому класі хлопець повторно виступив на цьому конкурсі — і знову став переможцем.
«Основних навичок гри на баяні мене навчив батько, а професійно грати навчив Валерій Васильович Червенков. Він був віруючою людиною, і я ходив до нього на заняття в нашу місцеву баптистську церкву. Саме він спрямував мене в естрадний напрям, навчив грати акорди п’ятьма пальцями та виконувати християнські пісні», — розповідає Іван Васильович.
З кожним роком його вміння ставали дедалі професійнішими. Бажаючи опанувати й народні мотиви, Іван почав брати уроки у баяніста Віктора Івановича Калаянова. Восьмикласником його вже запрошували грати на весіллях та урочистих подіях у рідному селі. Особливо йому запам’ятався виступ на весіллі доньки тодішньої директорки школи, де він грав разом зі своїм учителем музики. Паралельно Іван від п’ятого до дев’ятого класу грав у духовому оркестрі.
У восьмому класі батько запропонував йому почати відвідувати музичну школу в Болграді.
«Спочатку я погодився, думав, що мені одразу дадуть інструмент і я почну грати. Але вже через два заняття я повідомив батькові, що не хочу більше туди йти, бо мене вчили нотам, які я й так знав, а грати не давали», — згадує музикант.
Після дев’ятого класу Іван вступив до Білгород-Дністровського педагогічного училища на музичне відділення. У 2010 році він закінчив навчання й отримав спеціальність учителя музики, педагога-організатора та музичного керівника в дитячому садку. Ще студентом Іван був надзвичайно активним: виступав на концертах, міських святах і заходах, а також грав у відомій фолк-групі «Русичі» – відіграв з ними 16 концертів.
За направленням він мав їхати працювати в село Широке Білгород-Дністровського району, але відмовився. Ціле літо Іван шукав роботу, аж поки йому не зателефонувала колишня класна керівниця Валентина Григорівна Абушкіна, яка повідомила, що одногрупниця Олена, яка переїхала до Донецької області, знайшла для нього місце роботи, і йому необхідно терміново виїжджати.
Попри відмовляння батьків, Іван твердо вирішив прийняти пропозицію. Забравши мінімум речей і улюблений баян, він вирушив до міста Білецьке Покровського району. Там його одразу прийняли на роботу, надали квартиру і створили комфортні умови для проживання.
З першого ж дня він очолив народний ансамбль «Вечорниці», а також працював акомпаніатором. Згодом створив власний чоловічий ансамбль «Забійні хлопці», який об’їздив усю Донецьку область, перемагав у конкурсах талантів, виступав у прямому ефірі обласного телебачення. Через два роки колектив отримав звання народного. Пізніше Іван створив ще один ансамбль з талановитих дівчат, яких відібрав у музичній школі. Його вихованки також неодноразово ставали лауреатами творчих конкурсів.
«У дівочому ансамблі була Юлія Зінкевич — дуже талановита дівчина. І це не дивно, адже її дідусь — відомий український співак Василь Зінкевич», — ділиться Іван.
Особиста кар’єра музиканта теж розвивалася успішно: він регулярно перемагав у вокальних конкурсах і отримував премії.
У 2014 році на Донеччині розпочалася антитерористична операція. Через Білецьке стала рухатися військова техніка, а зовсім поруч тривали бойові дії. На роботі Івану перестали виплачувати зарплату. Він вирішив переїхати до міста Родинське, де працював звукооператором у будинку культури. Але й там невдовзі настали труднощі. Через рік він почав думати про повернення додому й у 2016 році остаточно повернувся у Василівку, на рідну Одещину.
Повернувшись, Іван вступив до Уманського державного педагогічного університету ім. Павла Тичини, де спочатку отримав диплом бакалавра, а потім закінчив одразу дві магістратури: став учителем музичного мистецтва, етики, естетики та художньої культури, а також керівником хору й оркестру, викладачем баяна, солістом та артистом.
Паралельно із навчанням він недовгий час працював акомпаніатором у селі Жовтневе, а згодом перевівся до Банівки, де влаштувався у місцевий будинок культури, дитячий садок і школу. Його нові творчі колективи швидко стали переможцями районних і міжнародних конкурсів. Дитячий ансамбль «Бессарабски българчета» («Червона калина») неодноразово виступав на фестивалях у Болгарії, у місті Каварна, де був серед 12 переможців, яких обирали з-поміж більш ніж 1800 учасників.
«Шість років тому батьки почали просити мене давати приватні уроки гри на музичних інструментах. Спочатку я взяв трьох учнів із Банівки, а тепер до мене додому у Василівку приходять 18 дітей, яким викладаю гру на гітарі, баяні, акордеоні та фортепіано. Загалом я володію більш ніж 10 інструментами», — каже Іван.
Протягом восьми років він щодня їздив на роботу до Банівки, але з 3 лютого 2025 року його призначили директором Василівського будинку культури. У Банівці він залишився працювати лише за сумісництвом — учителем музики у ліцеї. У березні цього року за видатні заслуги в розвитку української культури Іван Проданов отримав звання Заслуженого артиста естрадного мистецтва України.
«Нагороду мені вручили на грандіозному концерті в нашому селі, на якому був присутній консул Болгарії», — додає він.
На новому місці роботи Іван одразу почав формувати групу з досвідчених музикантів, якій дав назву «Вайсал фолк». Колектив уже виступив на місцевих концертах, а також на шоу відомого болгарського співака Іллі Лукова під час його приїзду до Василівки.
У планах — відновлення діяльності духового оркестру, однак Іван зауважує, що в цьому питанні є проблема з кадрами: молодь із музичною освітою не хоче повертатися працювати в село. Завдяки Івану місцеві концерти збагатилися інструментальними номерами, яких на сцені будинку культури не бачили понад 20 років.
Іван веде YouTube-канал, де можна побачити виступи артистів Василівського БК та його власні.
У вільний від роботи час музикант продовжує виступати на весіллях, хрестинах, ювілеях та інших урочистостях у різних куточках Бессарабії.
Інтернет-видання Бессарабії
