Нещодавно доцент кафедри історії та методики її навчання ІДГУ Віктор Дроздов на своїй сторінці у Facebook оприлюднив важливу інформацію про сталінські репресії проти жителів Буджака, які відмовлялися передавати землю у власність держави та вступати до колгоспів. Кілька років тому пан Віктор разом із науковцем Олексієм Ільїним вже публікували перелік осіб, яких радянська влада записала до категорії «куркулів». І лише нещодавно в Центральному архіві громадських об’єднань та україніки він натрапив на відповідну постанову, що зберігалася серед матеріалів, позначених у протоколах ЦК КП(б)У як «Окрема папка» (фонд 1, опис 16). Йдеться про документ із завуальованою назвою «Про заходи щодо зміцнення колгоспів Ізмаїльської області Української РСР у зв’язку із суцільною колективізацією». Журналістка інтернет-видання «Махала» ознайомилася з публікацією Віктора Дроздова – подробиці читайте у нашому матеріалі.
Нові документи, оприлюднені Віктором Дроздовим, проливають світло на сталінські репресії проти жителів Буджака наприкінці 1940-х років. Йдеться про примусове виселення селянських господарств, що відмовлялися вступати до колгоспів.
Як зазначає дослідник, сталінський режим прагнув розправитися з тими господарями, які намагалися зберегти власну землю, і ухвалив рішення виселити частину «куркулів» за межі УРСР. Постанова стосувалася виключно Ізмаїльської області, що свідчить про цілеспрямований репресивний характер акції в регіоні. Документ був ухвалений на виконання постанови Ради Міністрів СРСР від 6 жовтня 1948 року.
Справжньою причиною депортацій, як наголошує історик, було прагнення радянської влади придушити опір селян Буджака, які не бажали втрачати своє майно внаслідок примусового «об’єднання» у колгоспи. Жертвами репресивної акції стали 250 господарств: їхнє майно конфіскували, а родини відправили до Сибіру на важкі лісозаготівельні роботи.
Пошук відповідних архівних матеріалів дав змогу виявити й інші документи. У збірнику, присвяченому сталінському ГУЛАГу, опубліковано наказ МВС про депортацію селян Ізмаїльської області, де зазначені конкретні прізвища посадових осіб, відповідальних за організацію виселення. Наразі не вдалося знайти затверджений перелік родин, яких депортували. Водночас із досліджень, присвячених радянським депортаціям, відомо, що загалом було виселено 1094 особи, серед них — 342 чоловіки, 405 жінок і 347 дітей віком до 16 років. Їх відправили до Томської області для роботи в Тегульдетському ліспромгоспі.
Серед документів, що збереглися, є перелік від травня 1948 року, який охоплює 260 господарств. Ймовірно, саме він ліг в основу остаточного списку, пізніше відредагованого. У довідці, що додається до цього документа, зазначено 260 господарств в основному списку та ще 70 — у додатковому. Подальші пошуки в архівах ГА СБУ, на переконання історика, дозволять встановити імена всіх репресованих. Частково пошук можна провести і через базу даних ru.openlist.wiki, де зберігаються вказівки на документи, за якими здійснювали депортації.
21 жовтня 1948 року зі станції Арциз вирушили 59 вагонів із сім’ями буджацьких селян у Сибір. Відстань до місця призначення становила понад 5 тисяч кілометрів. Імена цих людей були стерті з публічного простору на десятиліття.
У сучасних умовах, коли проти українців тривають злочини путінського режиму, особливо важливо відновлювати імена репресованих та зберігати пам’ять про злочини комуністичної влади, наголошує Віктор Дроздов.
Інтернет-видання Бессарабії
