Інтернет-видання Бессарабії

Як блогерка з Бессарабії Анастасія Решетова надихає людей любити своє коріння

16 Квітня 2025 15:02
Оксана Чумак
Як блогерка з Бессарабії Анастасія Решетова надихає людей любити своє коріння

Зберегти свою мову, традиції та культуру — значить зберегти себе. Саме так вважає Анастасія Решетова — молода блогерка, яка перетворила звичайний TikTok-блог на простір, де оживає болгарська душа. Свій переважно кулінарний блог вона зробила місцем, де прості страви стають символами пам’яті, родинного тепла й любові до коріння. Про значення та місію своєї діяльності блогерка розповіла журналістці інтернет-видання «Махала».

З чого усе почалося

Анастасія народилася в місті Білгород-Дністровський, але в трирічному віці разом із батьками повернулася жити на їхню батьківщину — в село Нова Іванівка. До трьох років вона жила в російськомовному середовищі, а до п’яти років розмовляла виключно російською мовою. Відчула себе справжньою болгаркою лише після п’яти років, коли пішла в садочок. Потрапивши у відповідне середовище, вона швидко вивчила болгарську мову, яку щиро полюбила.

Віднедавна в Насті з’явився свій блог у TikTok, де вона знімає відео переважно болгарською мовою і популяризує болгарський побут і культуру. Вона вважає, що на це вплинула її щира любов до села, в якому вона виросла і формувалася як особистість.

«Я дівчина, яка з любов’ю знімає просте життя в селі, де пахне “джумерками”, лунає “айде”, і навіть наш сільський гумор має свій бессарабський акцент», — каже Анастасія.

Для неї бути болгаркою — це не лише про кров, а й про відчуття дому, про глибоку повагу до своїх предків, до мови та культури, яку вона хоче зберегти і передати далі, наступним поколінням. Бо це — велика цінність, яка з кожним роком все більше зникає. Саме це й спонукало її розвивати свій блог.

«Я побачила, що наша болгарська мова поступово зникає з повсякденного вжитку, і це мене дуже засмутило. Це відбувається тому, що молодь виїжджає з села до міст і починає забувати свою мову та коріння. Я захотіла нагадати всім болгарам Бессарабії ким вони є», — розповідає блогерка.

Анастасія почала вести свій блог у 2023 році. З того часу він перетворився на місце, де болгари впізнають себе, усміхаються, де всі разом із теплотою згадують дитинство.

Болгарські страви – мов подорож у дитинство

Більшість роликів Анастасії присвячені кулінарії. Вона відтворює майже забуті рецепти болгарських страв. Для неї кожна страва — це любов, мамині руки, запах багаття у дворі, на якому готується їжа, натуральні овочі з городу, який разом обробляла вся родина. Болгарська кухня, на її думку, це спосіб зберегти традиції через смак.

Приготування болгарських страв для Анастасії — мов подорож у дитинство. Туди, де за великим столом збиралася вся родина, пригощалися різноманітними стравами, випивали чарочку домашнього вина та співали болгарські пісні. Це були часи, коли життя здавалося безтурботним.

«Коли я вийшла заміж, почала згадувати всі рецепти, за якими готували мама й бабуся. У моїй родині болгарська кухня зараз посідає чільне місце. Мій чоловік — українець, але він полюбив наші болгарські страви, і тепер ми часто готуємо разом», — ділиться Анастасія.

Розповідаючи про улюблені страви, блогерка зізнається, що найбільше любить міліну — її готують на кожне свято або на честь приїзду гостей. Інгредієнти для міліни — кисломолочний сир, сметана, яйця — мають бути виключно домашні. Анастасія каже, що кожного разу, коли приїжджає в село, її обов’язково зустрічає ця улюблена страва.

«Ми з мамою часто готуємо міліну разом, наспівуючи болгарські пісні. А от бабуся любить готувати її лише сама — без сторонньої допомоги. І я зрозуміла: у кожної хазяйки міліна виходить по-своєму особлива. Це як борщ — рецепт один, а смак у кожного свій. Але завжди смачно і з болгарською душею», — усміхається блогерка.

Як сприймає Настю її аудиторія

Настя наголошує, що її аудиторія — це на 50% жителі Бессарабії, а решта 50% — громадяни Болгарії. Вона із захопленням відзначає, що останнім часом кількість її шанувальників зростає, і все більше людей стають постійними підписниками її блогу.

«Загалом у коментарях переважають теплі, щирі відгуки. Хтось пише, що давно так не сміявся, інші зізнаються, що плачуть, бо сумують за батьківщиною. Комусь давно не доводилося чути рідної мови, а хтось з болем ділиться, що не приїжджав у село вже понад десять років — бо більше немає до кого і куди повертатись. Жителі Болгарії часто пишуть: “Який цікавий у вас діалект!”, або: “Радий чути староболгарську мову!”. А під відео з рецептами — зазвичай діляться, як готують ту чи іншу страву в себе вдома», — розповідає Настя.

Закликає підписників берегти своє коріння

Для неї її блог — це вже не просто серія відео. Це жива спільнота, місце зустрічі однодумців, де всі обмінюються думками, спогадами й ідеями у теплій, дружній атмосфері. Саме такий результат надихає її продовжувати творити.

Настя переконана, що збереження болгарської ідентичності, яка сьогодні так стрімко зникає, — справа першочергової важливості. Вона порівнює це з втратою паспорта громадянина — коли лишаєшся без чіткої належності, без коріння.

Для своїх відео блогерка обирає лише ті страви, за якими стоїть жива історія. Ідеї для зйомок часто приходять несподівано. Наприклад, коли в селі її родина зарізала порося, вона вирішила показати, як готують традиційний «баур». Часто її надихають і поради підписників, і поїздки до Болгарії — там, у місцевих ресторанах, вона знаходить цікаві рецепти, які адаптує до бессарабського контексту.

«Якщо в страві є душа — вона обов’язково з’явиться у моєму блозі», — каже Анастасія.

Через свій блог вона прагне нагадати людям, ким є болгари, і наскільки це безцінно.

«Ми — найбільша діаспора в Україні. І саме в цьому полягає наша сила», — впевнено каже блогерка.

Настя вірить, що попри всі випробування, які довелося пережити болгарам протягом своєї історії, вони зберегли головне — душевну єдність, готовність допомагати одне одному й передавати традиції з покоління в покоління.

В своєму блозі вона закликає не лише болгар, а й представників інших етносів: «Бережіть своє. Плекайте свою мову, традиції та культуру. Бо це — найцінніше, що в нас є».

Поділитись
Зараз читають