Михайло Стельмаков – мисливець, блогер і захисник природи Бессарабії. Вже майже три роки він показує у TikTok та Facebook дику природу рідного краю, розповідає про життя тварин і ділиться власним досвідом збереження екології. Для Михайла мисливство — це не лише хобі, а спосіб пізнати природу, виховати любов до неї у дітей і брати на себе відповідальність за довкілля. Журналістка інтернет-видання «Махала» поспілкувалася з мисливцем, аби дізнатися більше про його блог.
Михайло Стельмаков вже майже три роки веде власний блог у TikTok і Facebook, показуючи дику природу Бессарабії. Любов до природи та мисливства йому прищепив хрещений, із яким він почав жити після втрати батьків у ранньому віці.
Розповідаючи про свою блогерську діяльність, чоловік зазначає: «Я з дитинства в полі, тому вирішив викладати відео та фото зі своїх експедицій у соціальні мережі, адже багато людей не бачать і не знають, що відбувається у дикій природі».
Нині блогер проживає в місті Татарбунари, але його постійно тягне повертатися до рідного села Новоолексіївка (історична назва – Кундук). Для Михайла це місце сили, яку він черпає з навколишньої природи – кургану, що височіє серед поля, та долини річки Когильник, яка протікає неподалік. Природа цього краю для нього — не лише натхнення, а й відповідальність, адже усе життя він саджає тут дерева, намагаючись покращити екологічну ситуацію рідного села.
Михайло охоче відгукується й на прохання друзів допомогти з посадкою дерев, бо вважає цю справу надзвичайно важливою. Так, нещодавно він разом із товаришами висадив близько 250 лип біля ставка в селі Монаши. Ці дерева вони вирощували власноруч із насіння у домашніх умовах протягом двох років.
«В своєму селі саджаю переважно вербу. На сьогодні вже маю дерева, яким по п’ятнадцять-сімнадцять років. Постійно наглядаю за ними, аби захистити від рук “чорних лісорубів”», – розповідає чоловік.
Він переконаний, що питання збереження природи нині є вкрай важливим, тому екологічне виховання дітей треба починати з раннього дитинства. За словами Михайла, батькам варто частіше виводити дітей на природу, показувати наслідки людського втручання у природні процеси та прищеплювати їм любов до всього живого.
Та, за його спостереженнями, сучасну молодь дуже важко зацікавити чимось іншим, окрім гаджетів, у яких вони проводять більшість вільного часу. І самі дорослі нерідко виявляють безвідповідальність — Михайло часто бачить, як після відпочинку на природі рибалки чи туристи залишають після себе купи сміття.
«Я стараюся частіше брати сина із собою на природу. Він теж нерідко фігурує у моїх відеороликах, і його вже добре знають мої підписники. Там, на природі, він має змогу не лише побігати з нашими мисливськими собаками, а й навчитися любити та берегти довкілля», – каже Михайло.
Блогер є професійним мисливцем і має всі необхідні ліцензії та дозволи. Щороку сплачує податок за користування мисливськими угіддями. Як він сам пояснює, справжній мисливець не просто «вбиває тварин», а добуває здобич, дотримуючись усіх правил і законів.
Невдовзі має розпочатися сезон полювання на хижаків. Одеська обласна військова адміністрація вже надала відповідні дозволи. Протягом чотирьох місяців кілька мисливських груп Татарбунарщини здійснюватимуть санітарний відстріл у дозволених місцях.
Через військові дії в Україні хижаків тривалий час не відстрілювали, і це призвело до різкого зростання їхньої популяції. Тепер тварини значно наблизилися до населених пунктів і дедалі частіше нападають на домашніх тварин. Найбільше збільшилася кількість шакалів та лисиць.
За словами Михайла, торік усіх відстріляних хижаків відправляли до лабораторії для перевірки на сказ, і цього року процедура, ймовірно, буде такою ж.
«Минулого року приблизно 70% добутих хижаків були переносниками цієї страшної хвороби. Хоч ми щороку розкидаємо вакцини, результати, на жаль, невтішні. Тому я роблю щеплення від сказу собі й своїм собакам, адже вони безпосередньо контактують із тваринами», — наголошує мисливець.
Ще одним новим захопленням Михайла є встановлення в полях фотопасток, які фіксують цікаві моменти з життя диких тварин. Згодом він публікує ці кадри у соцмережах, де вони набирають тисячі переглядів.
«Фотопастками займаюся не так давно — близько трьох місяців. Найчастіше камери фіксують барсуків та лісових котів, які ховаються в трубах старої поливної системи, що вже не використовується. На барсуків часто нападають бродячі собаки, яких нині розвелося дуже багато, тому вони тримаються ближче до нір, де мої камери найчастіше їх і фіксують», — розповідає чоловік.
Зараз, із початком сезону дощів, лисиці теж шукають укриття в норах або в тих самих трубах старої системи. А з початку повномасштабного вторгнення, коли кількість хижаків різко зросла, їх можна зустріти майже в кожній хованці. Водночас, за спостереженнями Михайла, на четвертий рік війни помітно скоротилася популяція зайців та фазанів, якими активно живляться хижі тварини.
«Серед хижаків також відбувається конкуренція. Зараз шакал переважає, тому він витісняє лисицю з дикої природи. Лисиці шукають “прихисток” у населених пунктах, і тепер нерідко оселяються в покинутих будинках, яких у селах, на жаль, стало чимало», — каже мисливець.
У блогах Михайла часто фігурують його чотирилапі помічники — ягдтер’єри німецької мисливської породи.
«Мисливські собаки теж страждають від відсутності полювання під час війни. Вони втрачають свої природні навички, хоча були виведені саме для цієї справи», — пояснює чоловік.
Реакція глядачів на його відео буває різною. Переважно коментарі — позитивні, але трапляються й критичні.
«Нещодавно я виклав відео, де дванадцять бродячих псів гналися в полі за диким зайцем. Дехто сприйняв це дуже негативно. А я просто хотів показати людям, у що перетворюються домашні собаки, коли їх викидають — вони стають мисливцями в дикій природі», — ділиться Михайло.
Інтернет-видання Бессарабії
