Олександр Іванович Іванов з села Кубей все своє життя присвятив кінному спорту. І це видно одразу, як переступаєш поріг його будинку: ти наче опиняєшся в галереї, присвяченій коням, на стінах висять різні плакати із зображеннями коней, навіть по телевізору чути передачу про кінні перегони. “Махала” побувала в гостях у відомого в Болградському районі тренера з кінного спорту.
Олександр Іванович народився в 1948 році в селі Кубей Болградського району. Він був третім із чотирьох синів у родині. Його батьки працювали в колгоспі, з кіньми майже не були пов’язані.
“Ще з юнацтва я був закоханий у коней, під час шкільних канікул працював на фермі. Розвозив на возі корм тваринам, молоко. Я пам’ятаю, як мені дали двох лошат, і я з ними почав розвозити воду людям на поле. З цього почалося моє життя з кіньми“, – пригадав Олександр Іванович.
На той час у Кубеї функціонувала кінна секція, де головним тренером був Пилип Пилипович Дерменжи. Тренер помітив Олександра та запросив до кінної секції. Так почалося професійне життя Олександра Іванова в кінному спорті. Кілька років наполегливих тренувань, набуття необхідних навичок і Олександр взяв участь у своїх перших перегонах.
“Потренувавшись кілька років у кінній секції, я опанував усі ази. В 1966 році Пилип Пилипович вирішив узяти мене на перші змагання в Одесу. Я виступав на коні з ім’ям Переможець. Це були “Гладкі перегони” на 3 кілометри. Спочатку мене всі обганяли, але під кінець траси їхні коні захекалися, а я тримав один темп, тому я майже всіх обігнав і посів третє місце. Ось ця грамота, я тримаю її як реліквію (дістає зі спеціального альбому, наповненого різними нагородами)”, – гордо розповідає про свій перший досвід на змаганнях Олександр Іванович.
Після цих змагань Олександра почали брати і на інші змагання. За його словами, він об’їздив всю Одеську область, багато разів бував на змаганнях в Молдові, кілька разів брав участь у всеукраїнських змаганнях, а скільки разів він виступав у рідному селі – навіть не злічити. Також він отримав звання кандидата в майстера спорту з подолання перешкод.
Після своєї спортивної кар’єри в кінному спорті в 27 років його призначили тренером кінної секції в рідному селі Кубей, оскільки його тренер Пилип Пилипович мав виходити на пенсію.
“Мені було дуже приємно дізнатися, що мій тренер Пилип Пилипович обрав саме мене тренером, у мене на той час вже було звання майстера з кінного спорту, що зіграло велику роль і допомогло мені надалі навчати дітей“,- підкреслив Олександр Іванов.
Близько 30 років свого життя Олександр Іванович присвятив тренерству в кінному спорті. До нього в секцію приходили навчатися хлопці і дівчата. Багато його підопічних так само як і він займали призові місця в області та по Україні.
“Я жив і живу кіньми. Коли був тренером, я за всіма кіньми дивився, тримав із ними контакт. Сам виготовляв спеціальні підкови для них і сам підковував їх, так само я шив упряж для них. Всі свої навички я намагався передати учням, а також любов до цих прекрасних тварин“, – згадує Олександр Іванов.
Олександр Іванович пропрацював на багатьох роботах, але все життя був поруч із кіньми. Переглядаючи архів фотографій зі змагань, він може назвати імена всіх коней, представлених на фото, і їх родовід. Так само зворушливо він згадує про своїх учнів, як їх звати, де вони брали участь у змаганнях.
У 2000 році, пропрацювавши понад 30 років тренером, Олександр Іванович вирішив вийти на заслужений відпочинок. Перебуваючи на пенсії вже понад 20 років, він шиє шкіряну упряж для коней. Він один з останніх майстрів у нашій області, які володіють цим ремеслом. Але це вже інша історія, яку ми обов’язково розскажемо.
Фото з особистого архіву Олександра Іванова.
Інтернет-видання Бессарабії
