Щороку в першу неділю жовтня в Україні відзначається всесвітній День вчителя – професійне свято людей, які щодня вкладають свої знання, досвід і душу в майбутні покоління. Спеціально до свята журналіст інтернет-видання “Махала” поспілкувався з заступницею директора Дмитрівського ліцею імені Курогло з виховної роботи Катериною Ігнатовою, яка більше частину свого життя присвятила педагогічній діяльності.
Катерина Ігнатова народилась 1964 року в селі Копчак (Молдова). Батько Борис Васильович працював водієм вантажівки та слюсарем, а мати Катерина Михайлівна багато років працювала дояркою в колгоспі. Катерина навчалась в Копчацькій середній школі №2. Після здобуття середньої освіти хотіла стати медиком, але доля розпорядилася інакше.
“Після закінчення школи я дуже хотіла стати медичним працівником. Я довго намагалась вступити на медичну кафедру. Багато моїх вчителів казали, щоб я вступила до педагогічного, бо я вже тоді мала до цього хист. Це, мабуть, передалось мені від мого дідуся Михайла, який був одним з найкращих вчителів нашого села. Все ж доля так розпорядилася, що я пішла вчитися в Кагульське педагогічне училище ім. А. Макаренка, і закінчила його з відзнакою. Як то кажуть, від долі не втечеш”, – розповіла про свій початок педагогічної кар’єри Катерина Борисівна.
Після здобуття освіти Катерина Ігнатова повернулася до рідної Копчацької середньої школи №2, де розпочала кар’єру вчителя початкових класів. Після кількох років роботи Катерина перейшла працювати до ліцею №1 в рідному селі й вирішила підвищити свою педагогічну кваліфікацію й вступила на заочне відділення державного педагогічного університету імені Іона Крянге.
“Я дуже хотіла потрапити працювати до ліцею №1 в нашому селі. В той час він вважався показовим у всьому районі. Є цікава історія, яка пов’язана з цим ліцеєм. Коли я подавала документи для влаштування на роботу, то написала мотиваційний лист, чому повинні взяти саме мене. Після того, як мене прийняли, всі роки роботи цей лист директор Семен Іванович Барановський тримав у себе у сейфі. Він завжди мені нагадував, щоб я дотримувалася всього, що написано у листі. І, на мій погляд, мені вдавалося виконати обіцяне”, – розповіла Катерина Ігнатова.
За роки життя Катерина Борисівна адаптувалася до роботи в рідному селі, здобувши повагу учнів і колег. Однак доля піднесла їй новий виклик: вона зустріла молодого чоловіка з села Дмитрівка Болградського району й вийшла за нього заміж. В 1989 році подружжя переїхало до рідного села чоловіка, де Катерина Борисівна продовжила свою педагогічну діяльність.
“Більш ніж десять років я була вчителькою молодших класів в Дмитрівській школі. У 2004 році обійняла посаду заступниці директора ліцею з виховної роботи, і вже 20 років виконую цю роботу. Я також викладаю уроки гагаузької мови. Неодноразово допомагала авторам зі створенням підручників для вивчення гагаузької мови. Хоча в наш час викладачем працювати важко, але водночас це дуже цікава робота, тому я дуже рада, що обрала саме цю професію”, – підкреслила Катерина Ігнатова.
Протягом своєї професійної діяльності Катерина Борисівна неодноразово була нагороджена грамотами районного та обласного рівнів. Вона брала участь у конкурсі “Вчитель року”, двічі на районному етапі та один раз на обласному. За свої досягнення була нагороджена премією “Вчитель року” Болградської районної державної адміністрації.
“Головне в моїй роботі – це не тільки передати знання, але й допомогти учням знайти свій шлях, навчити їх мислити, бути відкритими до нового та вірити у власні сили. Для мене важливо створити таку атмосферу, де кожен відчуватиме себе спокійно, де немає страху помилитися, адже це частина навчання. Найкращий результат – це коли бачу, як учні починають ставити запитання, шукають відповіді та не зупиняються на досягнутому. Це велика відповідальність, але саме це надихає мене кожного дня”, – наголошує Катерина Борисівна.
Фото з особистого архіву Катерини Ігнатової
Інтернет-видання Бессарабії
