З початку повномасштабного вторгнення змінилося не тільки життя людей, але й сфера їх діяльності та напрямок роботи. Інтернет видання «Махала» поспілкувалося з начальником відділу культури і туризму Саратської селищної ради Анатолієм Сухарським аби з’ясувати, як в сучасних умовах функціонують установи, та завдяки чому вдається реалізовувати власні проєкти.
В умовах війни Анатолій Броніславович називає головним напрямком діяльності відділу – волонтерський рух на підтримку Збройних сил України. Закривати збори на різні потреби військовослужбовцям виходить завдяки об’єднанню зусиль закладів культури, освіти, музеїв та храму.
У Сараті така робота вже стала системою, кожний працює у своїй сфері, не забуваючи, завдяки кому всі мають змогу спокійно робити свою справу. Наприклад, діти з лялькового театру «Чарівна голка» постійно готують різні вироби для ярмарок. На початку весни вони зробили мерцишори, які продавали на вулиці, а виручені кошти – задонатили.
Мають потужні збори й Свято-Покровський храм Православної церкви України. Нещодавно його представники за допомогою мешканців, змогли закрити збір на антидронову рушницю, яка коштувала 256 тисяч гривень. Крім того, активно працюють музеї: Зорянський етнографічний, Новоселівський та Саратський краєзнавчий.
Директор відділу підкреслює, що вони є своєрідним брендом у цій місцевості, тому, коли приїжджають туристи, одразу йдуть до музеїв. Також до благодійності долучаються народні, аматорські, зразкові колективи, які вимушені проводити свої заходи у онлайн форматі. Активно працює й дитяча мистецька школа, вихованці якої долучаються до концертних програм в онлайн заходах, а також виставляють свої роботи на ярмарок.
«Ця допомога не є примусовою, вона йде від серця, це внутрішній стан наших працівників, колег, мешканців та юнацтва. Це цвіт нашої роботи», – наголошує начальник відділу.
У свою чергу в умовах війни виникли й проблеми: стало важко працювати зразковим та аматорським колективам. Їм довелося відмовитися від масових заходів задля безпеки населення. Також перенеслися на невизначений термін такі відомі заходи, як фестиваль українського народного мистецтва «Козацька Бессарабія», який зазвичай проходить у селі Михайлівка, і фестиваль «Хореографічного мистецтва болгарських народних танців» у селищі Зоря.
Наразі громада збирає на пасажирсько-вантажну автівку для підрозділу кулеметного взводу 21-ої окремої механізованої бригади, де служить їх землячка Алла Білоус. І для того, аби мотивувати місцевих мешканців донатити, збори приурочили до знакових подій: взимку був новорічний збір, а зараз триває благодійний збір до Великодня.
«До благодійності залучаються усі: хтось приносить гроші в храм, хтось перераховує на рахунок. Так і збираємо, копійчину до копійчини», – розказує Анатолій Броніславович.
Ідея впровадження проєкту «Поширення українського простору» належить особисто начальнику відділу. Вона виникла на фоні спостереження за розвитком і розповсюдженням української мови. Тож, задум став приводом для того, аби подякувати людям і підкреслити, що вони ставляться з повагою до мови та рідної країни.
Проєкт започаткували ще в минулому році. І 18 травня буде рік його успішної реалізації. Спеціально для нього розробили мотиваційні таблички, які вказують, що в цьому офісі, крамниці, бібліотеці чи закладі розмовляють українською мовою. Перша така табличка була установлена у Саратському краєзнавчому музею. Зараз їх все більше з’являється у різних закладах.
Існує три варіанти табличок: перша – “Вітаємо”, дається закладам, де люди менше володіють державною мовою, проте у відповідь на добрий день ти не почуєш «здрастє»; друга –”Раді спілкуватися українською мовою”, а третя – “Тут обслуговують українською мовою”.
«Немає ніякого примусу, однак бажання розмовляти українською мовою ми заохочуємо. Мені дуже приємно, що люди у деяких випадках вже самі питають у закладів: «А чому у вас немає такої таблички?». Це вже певна позитивна ознака», – ділиться Анатолій Броніславович.
І хоча проєкт дуже позитивний, є люди, які сприймають цю ініціативу у негативному ключі. Начальник відділу навів гарний приклад: мова поширюється як перші квіти, які пробиваються крізь сніг. Спочатку одна-дві, а потім їх стає все більше і більше. Люди завдяки проєкту надихаються, знаходять однодумців та укріплюються у своїй позиції.
«Я пишаюся тим, що Сарата – українське місто по духу, і такого духу я навряд чи можу десь побачити ще. І це проявляється в усьому: від об’єднаності людей для подолання ворога, до того, що на подвір’ях майорять українські прапори», – з гордістю каже чоловік.
Звісно, в громаді існує безліч проблем, але першочергово там закривають потребу для воїнів ЗСУ. Адже розуміють, що це не військовим потрібна автівка, а людям потрібно, щоб у військових була автівка. Вони мають допомагати військовим, щоб вони могли їх захищали і чітко розуміти, за що захисники загинули. Не дивлячись на протиріччя, більшість людей все ж таки долучається до благодійної справи, надихають цим та продовжують працювати кожний на своєму фронті.
Ця публікація здійснена за підтримки Фонду “Партнерство задля стійкості України”, який фінансується урядами Великої Британії, Канади, Нідерландів, Сполучених Штатів Америки, Фінляндії, Швейцарії та Швеції. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю “Махали” і не обов’язково відображає позицію Фонду та/або його фінансових партнерів.
Інтернет-видання Бессарабії
