Юрій Карамалак народився і виріс у Болграді. Тут закінчив місцеву школу, після чого переїхав до Ізмаїлу працювати. Тут і влаштував своє життя. З самого початку повномасштабного вторгнення Юрій став на важкий та довгий шлях волонтерства. І як зазначає чоловік, його волонтерська діяльність є маленькою частиною праці великої спільноти християн церкви ЄХБ «Дім молитви», які не байдужі до людей.
Журналістка інтернет-видання “Махала” поспілкувалася з Юрієм, аби дізнатися його шлях.
На самому початку повномасштабного вторгнення волонтерський центр допомагав жінкам, дітям і людям похилого віку, які вимушено виїхали з території бойових дій, перетинати кордон та забезпечували їх усім необхідним. У квітні 2022 року для тих, хто не мав можливості виїхати з Миколаївської та Херсонської областей, Юрій та інші волонтери допомагали з евакуацією.
У цей час волонтерський центр налагодив стосунки з сусідньою Румунією і звідки почали надходити вантажі з гуманітарною допомогою: продукти харчування, предмети гігієни, медикаменти тощо. Саме завдяки цьому команда волонтерів мала змогу відвозити поміч в прифронтові зони. Приблизно півтора року, кожний тиждень команда з трьох-чотирьох осіб відвідувала Миколаївщину та Херсонщину для надання допомоги людям. Іноді у таких поїздках були присутні й волонтери з Румунії, які чутливо ставляться до потреб мирного населення та військових у цій війні.
Ціллю волонтерів є не лише надати матеріальну допомогу, але й підтримати моральний стан людей, захистити їх.
«Питання чи варто починати волонтерити і допомагати людям ніколи і не стояло, адже це шлях кожного, хто вірує в Бога. Ми повинні бачити потреби один одного, служити та допомагати людям, кожний на своєму фронті», – каже Юрій.
В жовтні 2022 року Юрій познайомився із волонтеркою з рідного міста Ніною Биковською, що дало змогу чоловікові та його команді неодноразово допомогти військовим з 88 окремого батальйону морської піхоти.
Перша потреба батальйону, яку допомогли закрити волонтери, були буржуйки для обігріву, а також вони передавали хлопцям продукти харчування, смаколики, одяг, засоби гігієни та важливі медикаменти.
Окрім цього на одному з заходів для волонтерів в Болграді, Юрій познайомився з заступницею Болградського міської голови Ганною Мунтяновою. Завдяки цій співпраці волонтери організували роздачу продуктових наборів для ВПО, які оселилися на Болградщині.
За весь період повномасштабної війни до волонтерів зверталось безліч людей, яким вони радо допомагали та забезпечували усім необхідним. Також, завдяки тому, що двоє капеланів з церкви служать у ЗСУ, у волонтерів була можливість через них допомагати військовим, зокрема переганяти на фронт автівки і відправляти медикаменти в стабілізаційні пункти. А на Різдво волонтери змогли роздати близько 750 подарунків для дітей військовослужбовців, у тому числі й для болградських.
Нещодавно церква ЄХБ «Дім молитви» спрямувала свої сили для організації ретриту для жінок, які втратили своїх чоловіків на війні, а також для їх дітей. Серед жінок були і дружини загиблих з 88 ОБМП, які погодились на відпочинок.
«Жінки, які втратили своїх чоловіків на війні, переживають дуже важкі часи. Вони втратили опору і захист. І ці сімʼї потребують підбадьорення, відновлення і просто людей, які будуть поруч», – додає Юрій.
Спочатку волонтери дуже довго готувалися, адже це був їх перший досвід роботи саме з такими родинами. Вони навіть проходили спеціальне навчання і ретельно пропрацьовували програму.
Відпочинок було організовано у селі Озерне Ізмаїльського району. Там у таборі волонтерили дві команди – одна з них займалася безпосередньо вдовами, інша – працювала з дітками. Протягом тижня волонтери давали жінкам можливість відпочивати у різний спосіб, наприклад відвідати масажиста, майстринь бьюті-індустрії. У них також була арт-терапія та поїздка в басейн. Вечорами вони разом із волонтерами спілкувалися про їх моральний стан і молилися. Також було розроблене особливе меню для підняття настрою.
Для того, щоб мами мали змогу повноцінно відпочити, для дітей була організована окрема програма – активні ігри, різноманітні майстер-класи, різні інтерактивні уроки, рукоділля, тощо.
«В такий спосіб ми змогли стати дотичними до родин полеглих, виявили їм свою повагу і вдячність. По відгуках, ретрит пройшов чудово, родини відпочили і відновилися», – каже волонтер.
Сьогодні Юрій та інші волонтери зосередились на допомозі військовим, адже, як зазначає сам чоловік, вони не мають права бути байдужими до потреб тих, хто захищає країну і кожного дня наближає нашу Перемогу.
Інтернет-видання Бессарабії
