Сьогодні, 21 травня, у Рені відзначили День вишиванки – свято, яке об’єднує українців по всьому світу навколо національної символіки. Цьогорічне дійство під назвою «Візерунки свободи» мало відбутися в парку Перемоги. Однак погода внесла свої корективи: похмуре небо, холодний вітер і загроза дощу змусили організаторів перенести захід до міського Будинку культури. Але це не зменшило ані кількості гостей, ані щирості емоцій. Зал був заповнений вщерть, люди в барвистих вишиванках аплодували артистам стоячи, а атмосфера, попри похмуру погоду за вікном, видавалася напрочуд теплою, майже домашньою. Про те, як пройшло свято – у матеріалі журналіста інтернет-видання «Махала».
«Україна! Країна, чиє ім’я знає весь світ. Країна, що стоїть на сталевих символах: нашому тризубі, нашому прапорі та нашому гімні», – лунало зі сцени.
Державний гімн прозвучав особливо урочисто – люди встали, хтось поклав руку на серце. Після цього ведучі нагадали історію свята, яке бере початок у Чернівцях 2006 року, коли студентка запропонувала друзям прийти на пари у вишитих сорочках.
«Тепер кожен третій четвер травня ми показуємо всьому світу: ми пам’ятаємо, хто ми. Це наш духовний спадок, де в кожному орнаменті – історія роду, а в кожній нитці – незламність духу», – зазначили ведучі.
Особливу атмосферу створив зразковий хореографічний ансамбль «Конфетті», який своїм танцем ніби розкрив тему народження візерунку.
Під час свята сталася справжня мистецька подія: на сцені з’явилася карта Ренійської громади, створена з різнокольорових клаптиків. Кожне село, кожен населений пункт отримав свій символічний шматочок полотна, а глядачі побачили, як із окремих деталей народжується єдине ціле.
«Наша Ренійська громада — це унікальне різнобарв’я культур, традицій і народів, які століттями живуть у мирі та взаємоповазі. Символічно, що цього року переплелися два значущих свята — День вишиванки та День культурного розмаїття і міжнаціональної злагоди, адже вишиванка, як і наша громада, є поєднанням різних барв, що разом створюють єдину гармонію. У цей особливий день ми стаємо свідками народження нового візерунка нашої рідної землі — візерунка, у якому переплітаються дитячі мрії, молодіжний запал і спільна любов до берегів Дунаю. І поки ми творимо разом, бережемо традиції та підтримуємо одне одного — ми непереможні!», – зауважила ведуча.
Пісню «Ренійський візерунок» присутні зустріли аплодисментами. Мелодія одразу запала в душу: проста, щира, вона ніби сплітала воєдино голоси різних поколінь.
На заході не оминули й трагічної сторінки сьогодення.
«Кожен хрестик на цій карті – це не лише краса. Це відданість тих, хто став на захист нашої землі. Наші захисники та захисниці – це той живий щит, що береже наше життя, нашу мову, наші символи та наші традиції», – наголосила ведуча.
Хвилина мовчання запала в залі глибокою тишею.
«Ми схилили голови в шані, а тепер піднімаємо їх із гордістю за те, хто ми є. Бо наша зброя – це наша культура, а наш голос – це наша воля», – додала ведуча.
Однією з найяскравіших частин дійства стала презентація культур, які споконвіку живуть на Ренійщині в мирі та злагоді. Зал аплодував народному ансамблю «Церенкуца», який представив молдовську пісню. Не менш емоційно глядачі зустріли гагаузький танець у виконанні ансамблю «Казка».
«Відчуйте нестримний ритм гагаузької культури – яскравої, темпераментної та сповненої степової свободи. У кожному русі цього танцю оживають традиції народу, його сила духу, щирість і любов до рідної землі», – продовжила ведуча.
Потім естафету перехопив болгарський танець.
«Болгарська культура в нашій громаді – це символ працьовитості та щирості. Це та сама нитка, що тримає зв’язок між минулим і майбутнім», – наголосила ведуча.
На святі також виступив народний ансамбль молдавських народних інструментів «Мугурел», музика якого наповнила зал справжньою душевністю, а зал не стримував емоцій.
Після інструментальної частини на сцені зазвучала пісня «Бути щасливими». Її виконала солістка, яку публіка зустріла особливо тепло.
«Бути щасливими на своїй землі – це не просто бажання. Це спільне покликання. Це та сама перемога життя над темрявою, яку ми оспівуємо і в яку безмежно віримо», – підсумувала ведуча.
Фінальний танець «Конфетті» поставив яскраву крапку в концертній програмі. Після цього ведуча запросила всіх присутніх на спільне фото.
«Наш спільний шлях триває. Ми довели сьогодні, що єдність – це не просто слово, а жива енергія Ренійської громади. Тепер цей візерунок свободи пульсує в серці кожного з нас. Нехай він оберігає ваш дім і дає сили йти вперед», – пролунало на завершення.
Свято завершилося, але люди не поспішали розходитися, обмінювалися враженнями, розглядали вишиванки один одного. Навіть дощ, що врешті почався, не зміг зіпсувати настрію: свято вдалося, а головне, що воно відбулося, об’єднавши всіх, кому дорога українська традиція.
Інтернет-видання Бессарабії
