Неабияку роль у захисті повітряного простору України відіграють мобільні вогневі групи, які в режимі 24/7 перебувають у готовності відстрілювати непроханих пташок у нашому небі. Їхній внесок важко переоцінити, адже кожна збита і знищена ними ціль — це врятовані життя, неуражені об’єкти критичної інфраструктури, цивільні споруди та житлові будинки. Один з тих, хто стояв у витоків формування цих груп в окремому полку зв’язку та радіотехнічного забезпечення Повітряного командування «Південь» штаб-сержант Антон Оцерклевич. За час широкомасштабного вторгнення рф в Україну йому вдалося не лише здобути беззаперечний авторитет серед підлеглих, а й сформувати високопрофесійні екіпажі мобільних вогневих груп, які дають адекватну відповідь ворогові на його стратегію з виснаження нашої системи протиповітряної оборони. Його історію розповіло спеціалізоване видання АрміяInform.
Шлях до війська чоловіка був непростим. Антон Богданович народився та виріс у Болграді, що на Одещині. Одразу після закінчення школи була служба в армії у 1-й аеромобільній парашутно-десантній бригаді. Попри те, що чоловік зростав у родині військових, це не вплинуло на його вибір майбутньої професії. Навпаки, він хотів щось змінити для себе, тому вступив до Херсонського державного університету й опанував спеціальність викладача фізики і математики. Щоправда, за фахом пропрацював лише пів року. Згодом 12 років він перебував на посаді заступника начальника служби безпеки у держпідприємстві «Укрхімтрансаміак». Про те, що доля знову приведе його до війська, чоловік не здогадувався аж до лютого 2022 року.
— Тоді я був за кордоном. Коли дізнався новини про те, росія почала широкомасштабне вторгнення в Україну, довго не роздумував й одразу вирушив додому. По приїзду пішов до ТЦК та СП з єдиною метою — якнайшвидше стати до строю. Байдуже де та ким, головне мати змогу захищати те, що люблю, — пригадує Антон Богданович.
Уже за пару днів він поповнив лави окремому полку зв’язку та радіотехнічного забезпечення Повітряного командування «Південь». Маючи за плечима певний досвід строкової служби, чоловік швидко адаптувався до військових буднів.
— На той час у нашому батальйоні лише починали формуватися мобільні вогневі групи. Фактично я і начальник штабу були тими, хто налагоджував їх діяльність з нуля: починаючи від набору та підготовки особового складу — до забезпечення боєздатності екіпажів. З того часу триває постійна робота щодо нарощення бойових можливостей наших мобільних вогневих груп. Можемо говорити, що кількість підготовлених воїнів, які сьогодні працюють у їх складі, значно зросла, — розповідає штаб-сержант.
Для того, аби ефективно і результативно знищувати російські БПЛА та ракети, на озброєнні підрозділу Антона Оцерклевича є не лише старі зразки озброєння, а й кулемети Browning та Gatling.
— Ця зброя досить добре показала себе у роботі. Щоб опанувати її, нам не знадобилося багато часу. У пригоді стала деяка література та інформація з інтернету. Все розбирали і збирали своїми руками, як результат, мої підлеглі досконало вивчили всі тонкощі застосування цієї зброї. Нещодавно навіть їздили ділитися досвідом у сухопутні підрозділи, — продовжує розповідь військовий. — Також для роботи мобільних груп важливу роль відіграють автівки високої прохідності. Адже їх головною перевагою є швидке розгортання — до десяти хвилин, а також здатність переміщуватися на місцевості. Завдяки волонтерам у нашому підрозділі є такі машини. Звісно, під час війни техніки ніколи не буває багато, але ми справляємося з тим, що маємо.
Удень і вночі воїни мобільних вогневих груп окремому полку зв’язку та радіотехнічного забезпечення Повітряного командування «Південь» вирушають на завдання зі знищення повітряних цілей ворога. За цей час на їхньому рахунку 30 знищених повітряних ворожих цілей. Це не лише дрони, а й крилаті ракети, які українські захисники нерідко збивали з кулеметів, що, як кажуть, апріорі неможливо. І це неабияк дратує росіян, які розраховують на те, що по його БПЛА буде витрачено запас високовартісних зенітних ракет, але аж ніяк не відносно недорогий боєкомплект.
— Щоб виконувати бойові завдання ще ефективніше, ми постійно намагаємося експериментувати. Зокрема, розробили свої системи, лазерні приціли, нові стійки, на яких закріплені ліхтарі. Тобто, робимо все можливе для удосконалення надійності протиповітряного прикриття, — говорить Антон Богданович.
За його словами, ворог також не сидить на місці, а постійно навчається й з певною періодичністю змінює тактику.
— Взагалі, на моє переконання, майбутнє саме за мобільними вогневими групами, які можна застосовувати не лише у боротьбі з повітряними цілями ворога, — пояснює штаб-сержант.
Він говорить, що найважчою для нього та його побратимів була минула зима, коли противник здійснював масовані обстріли.
— Тоді ми ще за великим рахунком нічого не вміли — це були моменти глибокого розчарування, але брали себе в руки і намагалися удосконалювати свої навички. Тепер ми готові дати відсіч будь-яким зазіханням ворога, — запевняє Антон Богданович.
Крім усього іншого, військовий за час широкомасштабного вторгнення вкотре переконався у важливості підготовки сержантського корпусу, який у воєнних реаліях став кістяком сучасної української армії. Адже якщо офіцер — це стратег, то сержант — той, хто втілює його стратегію у життя.
— Сержант — це зв’язувальна ланка між офіцером і особовим складом, якої іноді нам дуже не вистачає. Звісно, він повинен вміти підтримати підлеглих, налаштувати їх морально на виконання завдання. Але, окрім цього, сержант — це той, хто має бути прикладом для своїх людей у всьому. Якщо говорити про підготовку в сержантських центрах, то, як на мене, вона потребує доопрацювання. Але це зрозуміло, бо навчання відбувається у значно стисліші терміни. Попри це ми рухаємося у правильному напрямку, — впевнений військовий.
Штаб-сержант Антон Оцерклевич чимало уваги приділяє підготовці особового складу з надання першої домедичної допомоги, адже переконаний, що кожен військовий за потреби має вміти надати допомогу не лише собі, а й побратимам. Нещодавно він зі своїми побратимами з підрозділу закінчили курс «Бойовий медик».
Найбільшою своєю заслугою Антон Богданович вважає те, що у його підрозділі не було втрат. Хоча й були прильоти по позиціях, та, на щастя, його люди обходилися лише незначними пораненнями.
— Попри все, ми повинні рухатися вперед. Я завжди повторюю своїм підлеглим: якщо чогось не вистачає, роби, що можеш, там, де ти є, тим, що маєш. У кожного з нас своя мотивація продовжувати цей шлях. Особисто у мене — це, по-перше, злість. Злість за тих, кого нема поруч, а могли б бути. По-друге, я люблю Україну і хочу, що у неї було майбутнє. По-третє, я переконаний, що ворог має бути покараний за всі злодіяння, — підсумовує військовий.
Попри те, що Антон Богданович втратив двоюрідного брата на цій війні — капітана Віктора Оцерклевича, який загинув 6 квітня 2022 року й отримав звання Герой України (посмертно), він не втратив віри у перемогу України над рашистською навалою. Для цього він та його побратими готові виконувати найважчі завдання і вдень, і вночі, бо тільки так можна протистояти кровожерливому ворогу.
Інтернет-видання Бессарабії
