Катерина Пєткова – уродженка села Задунаївка Арцизької громади. Вона — практикуюча психологиня, енергопрактик, авторка казок для дітей і дорослих, яка допомагає людям знаходити внутрішню опору. Журналістка інтернет-видання «Махала» поспілкувалася з пані Катериною про її шлях у психології, силу казкотерапії, роль енергетичних практик у повсякденному житті та про те, як віднайти світло в собі навіть у найтемніші часи.
Розкажіть трохи про себе. Ким ви були до того, як почали займатися психологією, енергопрактиками та написанням книжок?
Ким я була до цього? Людиною. Інколи мені здається, що ще до свого народження я знала, що моє покликання — допомагати людям піклуватися про здоров’я в усіх його проявах — фізичних, душевних, емоційних.
Моя бабуся по татовій лінії була костоправкою. Вона вправляла вивихи, масажувала, знімала переляк і «вичитувала» зурочення. Це мене не просто захоплювало — я була в захваті від того, що існують речі, які неможливо пояснити на фізичному рівні, але вони — справжні.
Після закінчення Задунаївської школи я вступила до Одеського фармацевтичного училища №3, а згодом — до Вітебського медуніверситету. Робота в аптеці означала щоденне спілкування з людьми — і здоровими, і хворими. Я прагнула не просто «відпустити ліки», а підтримати, бо відчувала, що дуже багато в людині можна зцілити саме розмовою.
Пам’ятаю, як люди поверталися до мене знову і знову — просто поговорити. Але згодом я усвідомила, що я занадто глибоко занурююся в чужий біль, відчуваючи його і фізично, і емоційно.
Це дуже мене виснажувало. Тому я вирішила навчитися допомагати грамотно — так, аби захищати себе і бути ефективнішою для інших. Тому я вступила навчатися на психолога в Одеський християнський гуманітарно-економічний університет. А потім почала писати, бо пам’ять накопичувала історії, які просилися назовні.
Як ви прийшли до того, щоб допомагати людям саме через психологію, книги, практики?
Я бачила, що багато людських проблем вирішуються через діалог. Дати людині виговоритися, поставити потрібне запитання — і от вона вже йде з інсайтом, з полегшенням, з вірою, що її ситуація має рішення.
Я на власні очі бачила, як після розмови з людьми в них зникав головний біль, знижувався тиск, нормалізувалася робота шлунка. Психологія — лікує не лише душу, а й тіло.
Книги? Це — окреме джерело зцілення. Колись і я шукала відповіді в них, а зараз, маючи досвід, я прагну ділитися ним через свої книги. Моя мрія — щоб наступна моя книга допомогла тим, хто також шукає відповіді.
Які книги ви написали? Ви свідомо вплітаєте терапевтичні елементи у тексти, чи це відбувається інтуїтивно?
Я пишу казки для дітей та дорослих — українською, російською, болгарською та англійською мовами: «Казка про Алтан», «Казки про динозаврика» та інші. Окремо пишу казки для жінок. У співавторстві я написала книги «Життя після 40» та «Терапія казкою». Також випустила у співавторстві книги «Дивергент» та «Камертон» (практичні посібники для роботи із МАК-картами).
Терапевтичний ефект, який я закладаю у свої книги, мабуть, відчувається тому, що я люблю свою справу й щиро радію успіхам моїх клієнтів. Іноді це інтуїція, а іноді я закладаю в книгу чітке послання, яке за моїм відчуттям має бути сказане.
Ви вірите, що література може зцілювати так само глибоко, як і розмова чи тілесна практика?
Так. Кожна книга має свою енергетику: одна надихає, інша — лякає, третя — навчає, а деякі книги — змінюють усе життя.
Я впевнена, що ми інтуїтивно обираємо літературу, яка компенсує дефіцит емоцій. Казку можна розповісти з іронією, гумором — і водночас донести глибоку думку, що змусить замислитися.
Чим ви займаєтесь зараз? Як допомагаєте людям сьогодні?
Від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну я живу в Болгарії. Проводжу психологічні консультації, пишу, практикую енергопрактики та масаж.
Чому енергопрактики? Ще з училища я назавжди запам’ятала фразу, яку сказав один з моїх викладачів: «Усі хвороби — від нервів. І лише одна — від задоволення». Я не хочу повторювати очевидне, бо про це вже написано безліч книжок. Але мені важливо було навчитися допомагати людям так, щоб мінімізувати використання хімічних препаратів.
Я хочу донести людям, що життя не закінчується після зради, втрати бізнесу чи розчарування. Я можу допомогти знайти сенс, аби жити далі.
Що таке трансформаційні ігри та МАК-карти? Як вони допомагають людині знайти внутрішню опору?
Це психологічні інструменти, що в ігровій формі допомагають обійти захисні блоки мозку. Людина іноді так глибоко «запаковує» біль, що навіть не усвідомлює його. А ці блоки згодом призводять до хвороб. МАК-карти допомагають усвідомити проблему й вивільнити емоційний затор.
Один випадок запам’ятався мені особливо: на консультацію прийшла вагітна жінка, якій за аналізами передбачили народження дитини з синдромом Дауна. Під час роботи з МАК-картами вона побачила зовсім інше — образ щасливої й здорової дитини. Жінка прийняла рішення, що народить. Згодом вона зателефонувала і розповіла, що в неї народилася здорова дівчинка.
Які теми, на вашу думку, зараз найбільше потребують уваги в літературі та терапії — особливо для дітей та підлітків?
Хоч я і не працюю безпосередньо з дітьми та підлітками, вважаю, що в літературі та терапії саме зараз найбільшої уваги потребують теми, які привертають увагу до родинних та духовних цінностей, формують навички спілкування та вміння озвучувати свої переживання, виховують повагу до співрозмовника та вчать постійно піклуватися про власне здоров’я. Також важливо навчити дітей розбиратися у фінансових питаннях та формувати в них правову культуру, щоб вони знали закони та вміли грамотно захистити себе й своїх близьких. Необхідно розвивати здатність вести переговори або просто змістовну бесіду.
Окремо слід формувати вміння приймати поразки й не втрачати внутрішню опору, а також перемагати і залишатися людиною. Особлива тема — булінг. Про це потрібно говорити, пояснювати, вчити реагувати, не мовчати й підтримувати тих, хто став жертвою.
Чи траплялися моменти, коли після вашої книги або практики людина змінювала щось важливе у своєму житті?
Так. Багато. Один з прикладів — дівчина з серйозною хворобою, яка пройшла курс казкотерапії. Після цього вона сама написала дві казки: про свої зміни, свої мрії та про шлях до зцілення.
Минуло пів року — і вона написала мені листа з подякою. Нові аналізи показали покращення. Це було неймовірно зворушливо.
Як ви самі відновлюєтеся, коли втомлюєтесь? Що вас тримає?
Люблю природу, подорожі, гори, тишу, гірські річки, простір, легкий вітер, запах хвої, шерех сухого листя під ногами. Стою босою на землі або в гірській воді, яка завжди холодна і змиває втому, напругу та тривогу.
Що порадите тим, хто відчуває, що «застряг» і шукає себе?
Шукайте людей, які пройшли схожий шлях.
Надихайтесь тими, хто вже досяг того, до чого прагнете ви.
Обов’язково зверніться до психолога. Відчувайте серцем, хто вам «відгукується». І дійте.
Інтернет-видання Бессарабії
