Творчість — це безмежний світ, у якому кожен може знайти своє місце, незалежно від обраного шляху вираження. Від поетичних рядків, що переносять нас у світ емоцій та фантазій, до виробів із металу, що вражають своєю складністю та красою. Журналіст інтернет-видання “Махала” зустрівся з мешканцем села Кубей Христофором Болгар, який поєднав у своїй творчості поезію та метал.
Христофор Болгар народився в 1951 році в селі Чалик Тараклійського району, в Молдові. Проте його родинне коріння походить із села Кубей, звідки родом його батьки. Саме в Кубеї минула більша частина його життя.
“Під час голоду 1946 року моя мама тимчасово переїхала з Кубею до Молдови, а батька забрали на трудовий фронт до Києва. Мама прожила в Молдові багато років, самостійно виховуючи дітей, поки не дочекалася повернення батька. Коли його відпустили, він одразу приїхав до неї, разом вони почали працювати в місцевому колгоспі. Там, в селі Чалик, народилися моя старша сестра та я. Так наша родина почала будувати нове життя”, – з теплом згадує Христофор Петрович.
У 1958 році родина Болгар повернулася до рідного села. Вони придбали будинок та почали поступово наново облаштовуватися. Саме тут Христофор отримав свою першу освіту, закінчивши 10 класів місцевої школи. Після завершення школи він пішов на строкову службу до армії.
“Після служби я вирішив вступити до будівельного училища та здобути нову професію. Однак уже через кілька тижнів навчання зрозумів, що будівництво – це не те, чим я хочу займатися все життя. Тому я вирішив не гаяти часу та одразу влаштувався на роботу. Спочатку працював кілька років на одному із заводів, де здобув цінний досвід у виробничих процесах. Пізніше доля привела мене на заготівлю лісу, де я також отримав важливі навички та краще зрозумів свої життєві прагнення“,- пригадує Христофор Болгар.
Після декількох років важкої праці він повернувся до рідного села і вирішив нарешті здобути професійну освіту. Христофор вступив до Овідіопольського професійно-технічного аграрного училища на спеціальність зварювальника. Вже під час навчання він відчув, що це не просто професія, а подальша справа усього його життя.
“У 1975 році я влаштувався на роботу в наш колгосп, де здобув перший практичний досвід. Роботи було багато, що мене дуже тішило. У 1989 році в нашому районі почалася газифікація домогосподарств. Мене та ще одного спеціаліста з села відправили на місяць до Харкова для підвищення кваліфікації. Після навчання ми розпочали прокладати газопровід до нашого села. З 15 кілометрів трубопроводу, які потрібно було прокласти, 10 кілометрів зварював я”, – зауважив майстер.
Метал став для нього не лише матеріалом для роботи, а й засобом самовираження. Він створює з нього щось нове та цікаве: від оригінальних парканів і гойдалок до лавок-трансформерів та декоративних елементів для саду. Його роботи прикрашають не тільки власне подвір’я, але й домівки сусідів та друзів, які цінують його майстерність та творчий підхід.
“Окрім роботи з металом, мені ще подобається працювати з деревом і каменем, поєднувати їх у різних комбінаціях. У моїх виробах я завжди прагну до практичності, створюючи не лише красиві, а й функціональні речі. Займаючись цими справами, я відчуваю себе не лише майстром, але й художником, який творить для душі та створює затишок у своєму оточенні”,- розповів Христофор Петрович.
Він також досить активно допомагає місцевому дитячому садочку, виготовляючи для дітей різноманітні атракціони. Він робить все, від простих гойдалок і лавок до складніших конструкцій, які приносять радість малечі. Його роботи відрізняються не тільки якістю, а й креативністю.
“Робота з металом — це своєрідне мистецтво, яке дозволяє проявити творчу натуру. Ідеї приходять до мене по-різному: здебільшого я вигадую щось сам, а інколи надихаюся роботами, побаченими в інтернеті, додаю до них щось своє. Буває, що кінцевий результат зовсім відрізняється від початкової задумки, але саме в цьому і є важливість творчого процесу. Мені подобається експериментувати, пробувати нові техніки та матеріали“,- ділиться своїми думками Христофор Болгар.
Окрім створення фізичних виробів, Христофор також присвятив частину свого життя духовному, створюючи поезію гагаузькою мовою. Натхнення для більшості своїх віршів він черпав під час роботи. Більшість його творів мають гумористичний характер і зображують повсякденне життя гагаузів. Однак серед них також є поезії про любов, людей і війну. Для нього поезія — ще один спосіб виразити себе та поділитися своїм внутрішнім світом з іншими.
“Я єдиний у своїй родині, хто виявив талант до написання віршів. Перші свої твори я почав писати ще наприкінці школи. Мене надихнула одна дівчина, і я вирішив спробувати написати для неї вірш. З того часу мої творчі навички поступово розвивалися, і тепер у мене декілька десятків творів. Зараз я вже не пишу поезією, але продовжую проявляти творчість через метал та інші матеріали. Це заняття приносить мені величезне задоволення, і я радий, що можу ділитися своїми виробами з іншими”, – розповів наприкінці зустрічі Христофор Болгар.
Один з віршів Христофора Болгар, який він написав 22 березня 1996 року.
Bän isteerim – Uşaklar duusunar sevgidä.
Yaşamak çeketsin memedän.
Bän isteerim – Laf “cenk” іşidilmesin.
Uşaklar bu lafı da hiç bilmesin.
Bu lafı sözlüktän silsinnär,
da raat yaşasın insannar.
Bän isteerim – Kısmetli olsunnar karilar,
onnarı sevsinnär adamlar.
Bän isteerim – Güneş ısıtsın,
yamuru bulutlar getirsin,
kuşlar ötsünär daalarda,
hem raatlık olsun dünneydä.
Фото з особистого архіву Христофора Болгар
Інтернет-видання Бессарабії
