Тетяна Іванівна Тукусер із села Прямобалка Арцизької громади — народна майстриня, яка перетворила свій дім на справжній храм української вишивки. За роки творчої праці вона зібрала велику колекцію робіт, тож її оселя нагадує музей народного мистецтва. Серед експонатів — витвори з бісеру, серветки й рушники, вишиті хрестиком, картини та квіти канзаші. Цього року учениці Прямобалківського ліцею Арцизької міської ради вирішили дослідити творчість своєї талановитої односельчанки й підготували науково-дослідницьку роботу для участі в конкурсі «Моя Батьківщина — Україна». Про це журналістка інтернет-видання «Махала» дізналася у розмові з директоркою ліцею Тетяною Майстренко — однією з керівниць проєкту.
Мистецький доробок Тетяни Тукусер став основою дослідження, яке виконали учениці ліцею — Таїсія Цимбота (8 клас) та Аліна Пономаренко (10 клас). Їхня робота має промовисту назву — «Від голки до цифри: збереження мистецької спадщини Тетяни Тукусер із села Прямобалка».
Під керівництвом учительки української мови та літератури Тетяни Сергіївни Майстренко та вчителя інформатики Олексія Івановича Пономаренка школярки не лише зібрали матеріали про життя і творчість майстрині, а й оцифрували її доробок. Вони створили електронний архів робіт і QR-код, який відкриває доступ до відеоекскурсії «Міні-музей Тетяни Тукусер».
Таїсія й Аліна провели десятки годин, фотографуючи, описуючи та систематизуючи вироби майстрині. Вони поділили матеріали за напрямами: вишивка, бісероплетіння, канзаші, декоративне мистецтво, в’язання.
У результаті вдалося зафіксувати: рушники з орнаментами Буджаку, ікони, серветки з геометричними мотивами, квіти з атласних стрічок — усе це відображає автентичність місцевих традицій.
За словами Тетяни Сергіївни Майстренко, учительки й керівниці проєкту, така діяльність формує в дітей не лише дослідницькі, а й духовні цінності:
«Ми прагнули показати, що наука може бути живою, якщо торкається серця. Коли діти досліджують творчість людини, яка живе поруч, вони починають інакше сприймати рідний край. Це не просто вишивка — це історія родини, громади, України».
Педагог наголошує, що головна мета полягала не лише у збереженні творчості майстрині, а й у поєднанні народного мистецтва з сучасними цифровими технологіями. Учениці навчалися працювати з фото- та відеоматеріалами, створювати презентації, опановували основи вебдизайну, проводили інтерв’ю та аналізували результати.
У майбутньому вони планують розширити проєкт і створити віртуальну виставку «Мистецтво Прямобалки», до якої увійдуть роботи інших майстринь села.
Під час дослідження творчого шляху Тетяни Тукусер, Таїсія Цимбота та Аліна Пономаренко зробили висновок, що завдяки невтомній праці, любові до краси та народних традицій майстриня перетворила звичайний сільський дім на осередок українського декоративно-прикладного мистецтва. Її творчий шлях почався ще в дитинстві, коли вона з захопленням спостерігала за маминим вишиванням рушників.
«У її руках будь-який клаптик тканини, стрічка чи намистина перетворюються на щось надзвичайне. Це людина, яка живе мистецтвом. Ми не раз запрошували Тетяну Іванівну на зустрічі з дітьми — і щоразу вони слухають її з захопленням», — зазначає директорка ліцею.
У творчості майстрині чільне місце посідає вишивка. В результаті дослідження Таїсія та Аліна зробили висновок, що майстриня володіє різними техніками — хрестиком, гладдю, мережкою, болгарським швом — і в кожній досягає досконалості. На її рушниках оживають маки, калина, грона винограду — символи краси й сили українського народу.
«Коли ми вперше побачили її рушники, були вражені. У кожному стібку — тепло й душа. Вона каже, що вишивка для неї — як молитва, спосіб висловити вдячність Богу та життю», — діляться дівчата.
Також вони звернули увагу, що не менш віртуозно майстриня працює з бісером. З дрібних намистинок вона створює прикраси, квіткові композиції, ікони, гердани, які вражають витонченістю. А особливої уваги заслуговують ікони, виконані у змішаній техніці — вони випромінюють спокій і віру.
Значне місце у її доробку посідає техніка канзаші — квіти зі стрічок, які прикрашають зачіски школярок, сценічні костюми й виставкові експозиції.
Майстриня охоче проводить майстер-класи, ділиться досвідом, допомагає відроджувати інтерес до рукоділля серед молоді. Її роботи неодноразово експонувалися на районних і обласних виставках, а також на Міжнародному етнофестивалі «Вінок Дунаю» в Одесі. Вона — дипломантка обласного конкурсу імені Романа Палицького (2008) та лауреатка Почесної грамоти Арцизької міської ради (2021).
«Коли наші учениці вирішили присвятити їй дослідницьку роботу в межах конкурсу “Моя Батьківщина — Україна”, ми підтримали цю ідею без вагань. Бо такі люди — це гордість села. Вони вчать любити свою землю, берегти традиції й бачити красу у звичайних речах», — підкреслює директорка.
Сьогодні дім Тетяни Тукусер у Прямобалці — не просто житло, а невеликий музей, де кожен експонат промовляє про любов до рідного краю, доброту та духовної краси. Її творчість — місток між минулим і сучасністю, приклад того, як народне мистецтво продовжує жити й надихає нові покоління українців берегти своє коріння.
Інтернет-видання Бессарабії
