Буджак – це край, де природа завжди випробовувала людину на міцність. Аридний клімат, різкі перепади температур і нестача вологи створюють непрості умови для рослинного світу. Проте історія доводить: навіть тут можна створити зелені оази, якщо правильно підбирати рослини, здатні пристосуватися до місцевих реалій. Ландшафтний дизайнер із 30-річним досвідом Анатолій Колосов з Арциза розповів журналістці інтернет-видання «Махала», як змінювалася рослинність Буджака, які види рослин допоможуть зберегти екологічний баланс регіону та на що слід звертати увагу при створенні зелених зон.
На думку Анатолія Федоровича Колосова, вирощування рослин у Буджацькому степу — це вкрай трудомісткий процес, адже ми живемо в регіоні аридного клімату з дуже низькою кількістю опадів, високими температурами та значним випаровуванням.
«Клімат нашого краю нагадує Середземноморський, але з більш вираженою різницею між літніми та зимовими температурами. Однак останніми роками ми спостерігаємо тенденцію до згладжування цієї різниці через підвищення середніх температур. Водночас проблема нестачі опадів лише загострюється, що негативно впливає на рослинність», — зазначає пан Анатолій.
Анатолій Федорович розповідає, що в давнину Буджак мав славу «голодного степу». За описами мандрівників, тут буяло різнотрав’я, проте дерев майже не було. Лише місцями, у балках, можна було зустріти поодинокі кущі дикої груші. Густа рослинність, переважно верби, росла лише уздовж річок Дунай, Прут та Дністер.
«Та рослинність, яку ми бачимо сьогодні, це інтродуковані види, що активно висаджувалися в Бессарабії протягом останніх 150–200 років. У наших умовах добре приживалися рослини, завезені з Південної Європи, Китаю та Середньої Азії — регіонів із подібним посушливим кліматом», — розповідає ландшафтний дизайнер.
Рослинність затримує вологу та захищає землю від палючого сонця. Для нашого регіону висадження парків, садів і відновлення лісосмуг сьогодні є надзвичайно актуальним завданням. На думку пана Анатолія, саме від цього залежить екологічна стійкість та життєздатність Буджаку в майбутньому.
Більше сотні років тому до Буджаку з Північної Америки завезли Robinia pseudoacacia — всім відома біла акація, яка дуже добре прижилася в цьому регіоні.
«Річ у тому, що колись існував єдиний суперконтинент Пангея. Після його розколу Європа пережила льодовиковий період, і багато рослин загинули. Натомість на американських континентах вони збереглися, оскільки гори захищали їх від льодовика. Тому рослини, які кілька століть тому почали завозитися до Європи з Америки, досить легко приживалися тут», — розповідає Анатолій Федорович.
До Буджаку з Азії був завезений берест (азійська назва «карагач»), який добре прижився в нашому регіоні. На думку пана Анатолія, ця рослина легко розмножується навіть шляхом самосіву та створює прекрасну тіньову зону.
З Китаю до нас завезли дерево айлант, яке має специфічний запах. В народі його прозвали «срібним деревом». Воно також здатне легко приживатися і швидко рости.
«В радянські часи цю рослину вважали шкідником, але в тих посушливих умовах, в яких ми зараз живемо, я особисто вітаю присутність таких рослин. Я бачив в Румунії, як ці рослини чудово втілені в простір міст і створюють прекрасний тіньовий захист. Тому ми маємо задуматися над практичним використання цих рослин і в нас також», — зазначає Анатолій Колосов.
До числа завезених посухостійких рослин, які здавна прекрасно почувають себе в нашій місцевості, пан Анатолій додає ясень. За його спостереженнями, навіть у найспекотніше літо, коли інші рослини страждали, ясень зберігав свій стійкий зелений окрас і не мав ознак в’янення.
За словами Анатолія Федоровича, відносно нещодавно до Буджаку була завезена софора, яка також проявила свою стійкість у посушливих умовах. Окрім цього, він виділяє рослини, які чудово себе почувають на засолених ґрунтах, особливо біля лиманів. Серед них найкраще себе зарекомендував в нашій місцевості лох сріблястий.
Продовжуючи список дерев, завезених до Буджаку і стійких до місцевого клімату, Анатолій Федорович відзначає дуб, французький клен, платан, ліквідамбр, клен звичайний, ленкоранську акацію, павловнію, катальпу, грецький горіх, кримську сосну, шовковицю, кельрейтерію (в давнину з цієї рослини виробляли миючі засоби).
«Французький клен має невелике трикутне листя і прекрасно росте на півдні Франції, де спека панує більшу частину року. У нас ця рослина також чудово себе почуває, але її незаслужено мало висаджували, тому раджу звернути на неї увагу. Також наполегливо раджу звернути увагу на ленкоранську акацію, яка має період цвітіння близько трьох місяців», — зазначає пан Анатолій.
Висаджуючи масово ці рослини, можна вирішити багато екологічних проблем. Пан Анатолій зазначає, що в Буджаку лише 10 відсотків зелених насаджень, а 90 відсотків — це розпахані землі. В європейських країнах зелені насадження складають 20-30 відсотків, і це з екологічної точки зору є правильним підходом.
«На мою думку, засадження частини пахотних земель зеленими масивами є нагальною необхідністю для Буджаку, адже це забезпечить збереження флори й фауни нашого регіону, тобто біорізноманіття. Висаджування великої кількості зернових веде до загибелі природи. Через це зникають поступово чорноземи та цілі види птахів та комах, а це серйозна проблема, яка викликає занепокоєння, бо постає питання виживання тут самої людини», — стурбовано розповідає Анатолій Федорович.
Саме листяні, а не фруктові дерева, на думку Анатолія Колосова, сприяють збереженню екології. Якщо звертати увагу на фруктові дерева, то корисними серед них є грецький горіх, дика груша, дика вишня, мигдаль, абрикос.
«Хочу вас здивувати, але в Буджаку є екземпляри горіхів 200-річної давнини, і на цю рослину слід звернути особливу увагу. Горіх не потребує багато вологи, відлякує комах та дає дуже корисні плоди, а його листя захищає від спеки», — підсумовує пан Анатолій.
А тим, хто бажає захистити від спеки та літнього пилу своє подвір’я, дизайнер радить висаджувати дуб. Окрім цього, дуб виділяє корисні для організму людини фітонциди — природні антибактеріальні, протигрибкові та протипаразитарні речовини.
Також садівникам слід звернути увагу на вічнозелені рослини. Адже взимку, коли зникає рослинність, вони продовжують виділяти кисень і прикрашати сад. Серед найпопулярніших у Буджаку вічнозелених рослин виділяють біоту східну, кипарис аризонський, піроканту. Клематіс, плющ та дівочий виноград – це вічнозелені рослини, якими можна вертикально прикрашати будинки, стовбури та інше.
«Біоту сюди завезли німці, які любили висаджувати її навколо своїх кірх. Ця хвойна рослина не лише робить чудовий затінок, а й має корисний для здоров’я людини запах», — каже Анатолій Федорович.
Серед декоративних кущів пан Анатолій рекомендує звернути увагу на церсіс, айву японську, скумпію, желтінник, бабовник, дрок іспанський, лаванду, іриси, декоративний полин, овсяницю та лікарські трави, які не потребують особливого догляду.
«Окремо хочу звернути увагу на кущі троянд. Перші кущі троянд, до речі, також були завезені сюди німецькими колоністами. Досі в нашій місцевості можна зустріти жовту троянду, яка має довгі гострі шипи. Сучасні сорти троянд дають нам можливість покрити великі площі та забезпечити багаторазове цвітіння», — розповідає ландшафтний дизайнер.
Анатолій Колосов звернув увагу на ті рослини, з яких має складатися основа лісосмуги, паркової зони та присадибних садів, оскільки вони добре себе показали в нашій місцевості. На його думку, саме ці рослини забезпечать швидкий ріст у посушливих умовах, екологічний захист і сприятимуть здоров’ю людини.
«Зелене будівництво в Буджаку, як і будь-яке інше будівництво, розпочинається зі стін, адже серйозною проблемою є вітри, які дують з різних боків. Тож перед створенням зеленої зони спочатку її треба захистити від цих вітрів, щоб уникнути швидкого висихання ґрунту влітку і швидкого обморожування взимку», — каже пан Анатолій.
Дизайнер вважає, що спочатку по периметру потрібно побудувати ліс із високих стійких до посухи дерев. Наступний етап будівництва зеленої зони — це створення підліска з більш ніжних рослин, а найвразливіші рослини слід висаджувати в середині, де вони будуть під захистом. В лісосмугах 85 відсотків рослин мають складати міцні дерев’янисті рослини, а полянки повинні бути невеликими і мають складати не більше 10-15 відсотків. На самій поляні дизайнер рекомендує висаджувати середньорослі кущі. Це можна робити навіть застосовуючи букетну посадку, коли в одну яму висаджують кілька видів кущів.
Хвойні дерева мають становити близько 10-15 відсотків від загальної площі зеленої зони, особливо варто звернути увагу на ливанський та атласький кедри, які легко приживаються у нашій місцевості. Рослини потрібно підбирати таким чином, щоб вони гармонійно поєднувались між собою.
«Наприклад, дуб, ясен та інші темнозелені рослини чудово виглядають на фоні тополі сріблястої, лоху сріблястого та тамариксу», — розповідає Анатолій Федорович.
Якщо планується будівництво саду або парку, акцент має робитися на гарних алеях, рокаріях і втоплених клумбах, що додають особливого шарму та створюють унікальний ландшафт.
Анатолій Федорович каже, що останніми роками в ландшафтному дизайні з’явився новий тренд у створенні клумб – замість традиційних квітів висаджуються польові трави та квіти. Дизайнери все частіше відходять від строгих геометричних форм, віддаючи перевагу природним, плавним і невимушеним лініям. Саме дикі трави допомагають досягти такого ефекту.
«У продажу вже доступні набори насіння багаторічних польових трав і квітів, що імітують український степ. Серед найпопулярніших рослин, які ідеально вписуються в паркові зони, – коров’як і кермек. Вони чудово поєднуються із середземноморськими травами, такими як лаванда, чебрець та інші. Через масове розорювання пасовищ наші степові трави опинилися на межі зникнення. Ми можемо їх зберегти, висаджуючи на клумбах замість традиційних квітників і газонів», – наголошує пан Анатолій.
На завершення, Анатолій Колосов наголосив, що правильно сплановане «зелене будівництво» в Буджаку не лише сприятиме екологічному балансу, але й створить комфортні умови для життя, захистивши територію від вітрів, спеки та обморожування. Гармонійне поєднання різних видів рослин забезпечить їхній швидкий ріст, екологічний захист та естетичну привабливість, що допоможе зберегти флору та фауну регіону, а також покращити якість життя людей.
Фото надані Анатолієм Колосовим
Інтернет-видання Бессарабії
