Поки країна захищає територіальну цілісність, родина військового Андрія Нанковського з Болграду готується прийняти у свої обійми другого малюка – маленька дівчинка має з’явитися на світ із дня на день. У їхньому домі звучать не тільки слова кохання, а й молитви за повернення батька та чоловіка додому та за безпечне життя кожної дитини. Напередодні Міжнародного дня сім’ї ми зв’язалися з Андрієм та дізналися про життя військового в сучасних реаліях та про цінність родини.
Андрій, ти служиш вже близько 10 років. Коли вирішив стати військовим?
Я покинув навчання в Ізмаїльському медичному училищі, бо зрозумів, що це не моє. На той час мені було 20 років, вирішив піти до армії, щоб не гаяти час, а потім зрозумів, що ця професія підходить мені.
Як твоя родина віднеслась до такого вибору?
Мої батьки добре віднеслись до мого вибору стати військовим. А ось дружині не пощастило, у неї вибору не було. Зараз війна, і моя родина розуміє, що я маю там бути, це моя робота, мій борг боронити країну. Вони сумують і чекають мене додому. Я їм дуже вдячний за розуміння, бо без їхньої підтримки і дня б не протримався.
Які твої основні обов’язки під час служби?
Моя задача – надати хлопцям надійно захищений безперебійний зв’язок, без якого ніяк: ні в обороні, ні в штурмі, ні в аеророзвідці, ні в роботі артилерії. Як кажуть: «Немає зв’язку – немає перемоги».
Кожен день бійця на ліній фронту – це досвід, тому, я вважаю, наші підрозділи зараз мають дуже гарну бойову підготовку. І взагалі вважаю, що рівень підготовки насамперед залежить від тебе самого: бажаєш жити – будеш навчатись.
Які виклики ти мав і як їх долав?
Найважче втрачати близьких людей, розуміти, що ось нещодавно ти спілкувався з цим хлопцем, проводив з ним час, а зараз його вже немає. Як це долати? Зібрав волю у кулак і пішов далі, бо в любу годину ти можеш бути наступним і треба виконувати накази, бо від твоєї роботи залежить житті інших.
Які навички ти вважаєш найважливішими для успішної служби в армії?
Зараз всі навички у боротьбі з ворогом нам пригодяться, так що я не можу відокремити щось. Головне, робити все задля Перемоги.
Що змінилося за останні роки?
Багато змін, перша моя ротації до зони АТО і сьогодні – взагалі інша війна. Війна технологій, війна аеророзвідки, артилерії та інших технологічних винахідів, які допомагають перемогти.
Які моменти служби були найбільш значущими або що запам’яталося?
Та взагалі краще таке не пам’ятати, бо це війна. Життя – ось що найбільш значиме для мене зараз.
Як служба в армії вплинула на характер та підхід до життя?
Дисципліна покращилось – тут слів немає, служба навчила, що таке колектив, навчила цінувати те, що в мене на цей час є. Головне вміти володіти обстановкою навколо себе, якщо ти загубив контроль, то ти загубиш і себе.
Чи вдається поєднувати службу та сімейне життя?
Складно відповісти, адже сімейним життям це важко назвати, добре що є інтернет, що є можливості бачитись хоч якось. Я вірю, що скоро це все закінчиться, і тоді весь свій вільний час буду присвячувати родині. А зараз потрібно бити ворога, бо якщо ми не будемо битися, то не буде і за кого битися.
Коли я почав зустрічатися зі своєю майбутньою дружиною, вона відразу зрозуміла, з ким пов’язує своє життя, бо мій наказ на службі – це той самий наказ і для неї, її дії не менш важливі, бо вона оберігає домашнє вогнище. А взагалі я дуже сумую зараз за родиною, з цим живеш постійно.
Як твоя родина підтримує тебе під час служби?
Сім’я – це опора. Якщо не сім’я, мене б вже і не було. Один телефонний дзвінок, а вже щастя, тому навіть і думати не хочу, що б я робив без родини.
Які моменти у вашому сімейному житті були найбільш важливими чи значущими?
Це народження першого сина, я тоді був у зоні бойових дій в 2019 році, зараз теж чекаємо на важливий момент – народження другої дитини. Тому навіть у цей жахливий час для нашої країни знаходиться час для найважливішого і найщасливішого у нашому житті.
Мабуть, склались якісь традиції у вашій сім’ї, пов’язані з твоєї військовою службою?
Балувати мене постійно смакотою (посміхається). Колеги вже жартують з мене, що кожну неділю я отримую посилку, а ще в кожну посилку мені мій синок кладе чи малюнок, чи брелок чи фото або все разом, і я це все з собою вожу, багато зібралось, але нічого не лишаю, все з собою! Навіть м’які іграшки і ті на рюкзаці зі мною.
Як твої рідні сприймають інформацією про військові дії? Що робити, щоб мінімізувати стрес і тривогу?
Важко, зараз у соціальних мережах жах що коїться, суцільна пропаганда та нахабна брехня, багато вкидань, неперевіреної чи неправдивої інформації. Це людей вводить в оману. Кажу своїм, щоб менше читали, що там пишуть, а вірили тільки тому, що бачать. Кожен мій дзвінок додому – це і є емоціональна підтримка для рідних.
Які поради ти можеш дати, щоб підтримувати міцні відносини? Чи є в твоїй родині якісь традиції або ритуали, що допомагають родині під час розлуки?
Та ніяких традиції або ритуалів немає. Кожен повинен робити, що потрібно. Ми продовжуємо жити, любити життя задля наших дітей, в них сенс життя. Порада проста – кохайте один одного і будьте вірними своїм обіцянкам, і тоді все буде чудово.
Інтернет-видання Бессарабії
