Інтернет-видання Бессарабії

У селі Броска Ізмаїльського району зароджується кінний театр

27 Травня 2023 17:22
Альона Колеснік
У селі Броска Ізмаїльського району зароджується кінний театр

Хоч і канула давно у вічність епоха брутальних лицарів та елегантних вершниць, але її тонкий шлейф романтики все ще вабить сучасних людей у ті далекі часи, тягне до головних атрибутів тієї пори – і насамперед до коней. Не дивно, що коли в Ізмаїльському районі рік тому оселилася молода пара переселенців із кіньми, вона одразу ж привернула увагу місцевих жителів.

Андрій та Єва – справжні щасливчики, вони змогли улюблене дитяче захоплення втілити у справу, яка їм тепер приносить дохід. Обидва з раннього віку любили коней та обожнювали верхову їзду. Одружившись, у місті Мелітополі створили свій кінний клуб, який став користуватися великою популярністю. Проте минулого року російські окупанти змусили пару залишити рідне місто. Виїхали разом із тваринами. Новий притулок родина знайшла у селі Броска, де й планує залишитись вже назавжди.

Молоді люди за плечима мають великий досвід верхової їзди. Єва почала займатися кінним спортом 13 років тому. У 11-річному віці їй подарували перше лоша, з цим конем вона працює вже 10 років. Із роками з’явилися й інші улюбленці.

Андрій же захопився кіньми у віці 5 років, коли вперше побачив їх на стайні у селі Новокостянтинівка у бабусі. Його ставлення до цих тварин дуже характеризує історія з його дитинства. «Мені тоді було сім років. На сільській стайні була величезна кобила – 175 см у загривку, із зірочкою у лобі. Вона була старенька та добра. Її любили усі абсолютно. Ми з другом постійно на ній каталися.

Якось ми довідалися, що цю кобилу хочуть здати на бійню. Двічі ми її крали і їхали на ній у поля на цілий день. А ось третій раз став останнім… Кобилу уже завантажили у скотобійну машину, збиралися відвозити. Тоді ми з другом пробили два колеса. Поки водій порався з цими колесами, ми витягли кобилу і поїхали в поле вже на дві доби. Зате потім, коли повернулися, дупи були сині в обох – дісталося від батьків. Мої після того випадку заборонили наближатися до коней.

Кобилу зрештою здали на бійню. Як з’ясувалося, вона була смертельно хвора, і її простіше було зарізати, ніж залишити мучитися. Я про це тоді не знав», – розповідає Андрій.

Всупереч забороні хлопчик не кинув їздити верхи, просто робив це потай. А з 13 років, коли навчався вже у Запоріжжі, почав займатися із професійним тренером у кінному театрі, його перший виступ у віці 14 років відбувся у Вінниці. До речі, батьки тоді відмовилися давати письмовий дозвіл на його виступ, довелося піти на хитрість – Андрій підмовив батьків друга написати таку заяву.

«У мене батьки змирилися лише в тому році, коли ми приїхали сюди, і то тільки тому, що в мене Єва така ж схиблена на конях, як і я», – сміється Андрій.

На сьогоднішній день у новоствореному кінному клубі, який зветься Leynhorse, працюють п’ять коней – кожен зі своєю історією. Наприклад, Буцифал. Він непородистий – суміш радянського важковозу з орловським та російським рисаками. Коня викупили з поганих умов, він був із порушеною психікою. Згодом Буцик відновився, почав довіряти людям.

У Єви та Андрія всі коні доглянуті та відгодовані. Тварин люблять та шкодують – як дітей. З ними грають наздоганяння, дуріють. А зі своїм фаворитом Буциком Андрій любить ще й цілуватися.

Отримати задоволення від спілкування з кіньми у клубі Leynhorse можуть усі бажаючі. Тут діють такі послуги як крокові прогулянки, оренда коня на фотосесію, заняття верховою їздою, іпотерапія. З прайсом можна ознайомитись на сторінці клубу в Інстаграмі. Для клієнтів також діє абонементна система, можна придбати і подарунковий сертифікат.

Кількість постійних учнів поки що не порівняти з тим, що було у Мелітополі, але вони вже є. Наїзники-початківці навчилися деяким гімнастичним трюкам першого рівня. Андрій та Єва зараз готують з ними невелику виставу, яку пізніше покажуть глядачам. Побажаємо тренерам та їхнім вихованцям терпіння та удачі, щоб за першими кроками були наступні, і згодом у Бессарабії з’явилася б нова чудова розвага – кінний театр. Всі умови для цього є – просторі зелені луки та вдячна публіка.

Поділитись
Зараз читають