Сьогодні, 9 грудня, в Україні відзначається Міжнародний день ветеринарної медицини. Цей день є чудовою нагодою вшанувати працю ветеринарних фахівців, адже далеко не завжди ветеринари в країні отримують належну підтримку з боку держави, особливо якщо йдеться про роботу в сільській місцевості. Недостатнє фінансування, застаріле обладнання та відсутність належних умов праці створюють додаткові труднощі для фахівців, які часто стають єдиною надією для місцевих жителів. З нагоди свята журналіст інтернет-видання “Махала” поспілкувався з ветеринарним лікарем із села Калчева Василівської громади Сергієм Літвяковим, який понад 30 років лікує світських тварин.
Сергій Літвяков народився 1967 року в селі Калчева. З дитинства виявляв цікавість до тварин і сільського господарства. Після закінчення місцевої школи, у 1984 році, вирішив пов’язати своє життя із тваринництвом і вступив до Одеського державного аграрного університету на зоотехнічний факультет. Університет дав йому не лише знання ветеринарії, а й зміцнив його переконання, що допомога тваринам — це його справжнє покликання.
“Я обрав цю професію, бо з дитинства люблю допомагати тваринам. У нас вдома завжди було господарство: птиця, свині, кролі. Я допомагав батькам доглядати за ними, годував, прибирав. Думаю, саме тоді й зародилася моя любов до тварин“, — згадує Сергій Єфимович.
Після завершення навчання молодого спеціаліста направили працювати до радгоспу “Українець” у Тарутинському районі. Там він два роки працював технологом з виробництва тваринницької продукції, займаючись організацією розведення та догляду за сільськогосподарськими тваринами.
“У нас були три племінні ферми, де утримували свиней та велику рогату худобу. Це була важка, але цікава робота. Кожного дня виникали нові завдання, пов’язані з підтримкою здоров’я тварин та плануванням їхнього розмноження. Саме в цей період я по-справжньому зрозумів важливість не лише професійних навичок, а й командної роботи. У таких умовах потрібно було швидко приймати рішення та знаходити ефективні способи розв’язання проблем”, — розповів Сергій Літвяков.
Згодом доля привела його до села Дніпровське Чернігівської області, де він працював в одному із фермерських господарств. Спочатку обіймав посаду зооінженера, але згодом перекваліфікувався у ветеринара. Пропрацював у господарстві села Дніпровське дев’ять років, протягом яких, як сам зазначає, накопичив досвід у ветеринарній справі.
“На підприємстві розводили корів, тому моїми першими ”пацієнтами” стали саме вони. Після розпаду Радянського Союзу підприємство зіштовхнулося з багатьма труднощами, а тваринництво почало занепадати. Умови роботи змінилися, і щоб залишатися затребуваним фахівцем, мені довелося пройти курси з ветеринарії. Нові знання допомогли мені пристосуватися до нових реалій і почати лікувати тварин у приватному секторі”, — розповідає Сергій Єфимович.
У 2000 році через сімейні обставини Сергій Літвяков повернувся до рідного села Калчева і влаштувався до ветеринарної дільниці, де працює й сьогодні. Він розповів, що відчуває себе корисним для місцевої громади, яка завжди потребувала кваліфікованої допомоги для тварин.
“Коли вдається врятувати тварину, це приносить величезне задоволення. Це не просто професійна перемога, це величезна радість і для господаря, і для мене“, — розповів ветеринарний лікар.
Сергій Єфимович також звернув увагу на численні труднощі, з якими стикаються фахівці з ветеринарії у сільській місцевості. Основною проблемою він називає майже повну відсутність підтримки з боку держави. Ветеринарна галузь, за його словами, часто залишається поза увагою, а умови праці бажають кращого.
“У моєму кабінеті навіть немає світла, не кажучи вже про опалення. Зарплата мінімальна, та зовсім не відповідає тому обсягу роботи, яку ми виконуємо щодня. Молоде покоління не цікавиться цією сферою, бо немає жодного заохочення та перспектив, тому спеціалістів залишилося вкрай мало. Іноді доводиться працювати у надзвичайно складних умовах, але ти розумієш, що тварини й люди, які на тебе покладаються, не можуть чекати”, — підкреслив Сергій Єфимович.
Наприкінці зустрічі Сергій Літвяков наголосив на небезпеці самолікування тварин, бо це призводить до серйозних наслідків.
“Багато захворювань тварин можуть передаватися людині, а тому недбале ставлення до їх лікування може становити загрозу для здоров’я всієї родини”, — зауважив наприкінці лікар.
Інтернет-видання Бессарабії
