Наприкінці минулого року Дар’я Добрєва-Полякова з села Острівне вирішила взяти участь в проєкті «Готель різдвяних казок», який оголосили дві українські письменниці — Анна Сапена та Анастасія Диво-Юдіна. Дар’я випробувала свої письменницькі здібності та вперше в житті написала казку. Журналістка інтернет-видання «Махала» поспілкувалася з Дар’єю про її участь у проєкті, про процес написання першої казки, про натхнення та труднощі, з якими вона зіштовхнулася.
Організаторки проєкту «Готель різдвяних казок» – дві молоді українські письменниці, які зробили значний внесок у літературну сферу. Анна Сапена — авторка 15 дитячих книжок, співпрацює з українським видавництвом «Ранок» та є засновницею Школи терапевтичних казок і креативного письменництва «Magistrika».
Анастасія Диво-Юдіна писала й ілюструвала проєкт лікаря Комаровського «Казки українською», видала п’ять книжок із терапевтичними казками та також співпрацює з видавництвом «Ранок».
«Я побачила в соцмережах оголошення Анастасії про пошук авторів для різдвяної збірки казок і вирішила взяти участь. Проєкт «Готель різдвяних казок» передбачав підтримку тренерів та спільноти, корисні письменницькі лайфхаки, творчі завдання, дизайнерське оформлення казки, роботу з редактором, преміумдрук, а також можливість отримати електронний і друкований варіанти збірки», – розповіла Дар’я.
Казка Дар’ї Добрєвої-Полякової має назву «Хто врятує драконів». Ії головними героями стали маленька дівчинка Іскорка, прототипом якої є старша донька авторки, кицька та Дракон. Оскільки збірка казок присвячена Різдву, події також розгортаються в Різдвяну ніч — час, коли можливі будь-які дива. Оживають ялинкові іграшки, відкриваються шляхи для подорожей у часі, здійснюються бажання.
Однак ця казка — не просто фантазія. В її основі лежать реальні події, що торкаються важливих і навіть болючих тем, роблячи її цікавою та глибшою як для дітей, так і для дорослих. Натхненням для написання казки послужив один із занедбаних покинутих будинків в селі Острівне. А як усе це пов’язано з драконами, зможуть дізнатися ті, хто прочитає казку.
«У цьому проєкті конкурсного відбору та винагороди не передбачалося, проте в Школі є інші проєкти, що включають такі можливості. У межах проєкту «Готель різдвяних казок» кожен автор працював із літературним редактором Тетяною Корінь. Спілкування відбувалося в реальному часі, що дозволяло оперативно вносити правки та вдосконалювати тексти спільними зусиллями», – поділилася Дар’я.
Участь у цьому проєкті стала для Дар’ї невеликим викликом. Адже тут були чітко визначені рамки: потрібно було дотримуватись загальної теми Різдва, орієнтуватися на дітей і писати так, щоб їм було зрозуміло; вкластися в обмежений час та не перевищити зазначений об’єм тексту.
«Я хвилювалася через кожен з цих пунктів. Але все вийшло чудово! Я також обожнюю відчуття, коли ловиш ідею, наче клубочок ниток за кінчик, і розкручуєш, розкручуєш… Дивно, але як авторка, я ніколи точно не знаю, чим закінчиться текст, і разом із героями мандрую через сюжет», – ділиться авторка казки.
Отримання паперової книжки з власним текстом, яку можна потримати в руках, погортати, почитати – для авторки стало наче першою зустріччю з власною дитиною.
«В якомусь сенсі це так і є. Наче я знайома з цим твором вже якийсь час, він дуже рідний і близький, але все одно, тримаючи книжку в руках, я зустрічаю його заново», – каже починаюча казкарка.
Дар’я Добрєва-Полякова зізнається, що давно хотіла писати та все ще хоче. Вона вважає, що письменницею її рано називати, але участь у цьому проєкті подарувала їй віру у свої сили та принесла вимірюваний результат. Дар’я мріє про власну збірку казок, де головними героями будуть її діти. Саме діти її надихають, а їхні стосунки зі світом підказують сюжети. У неї є вже готова ще одна нова казка, яку не читав широкий загал, і це, на її погляд, початок своєї власної збірки казок.
«Щодо жанрів, то хто знає. У свої 18 я писала вірші — було багато поезії. Зараз я мама — і тому пишу казки. Життя саме диктує жанр і форму твору», — ділиться своїми думками Дар’я, відповідаючи на питання, в яких нових жанрах можуть постати її твори.
Дар’я вірить, що якщо в когось є потреба висловлюватися, її треба задовольняти. Бо в цьому і є сенс життя — реалізовувати себе та свої здібності. На її думку, в кожного з нас є таланти та особливі індивідуальні риси. Щодо затребуваності творів і цитати, що «все вже в цьому світі написано», Дар’я каже: “На кожний товар є свій покупець”. Сьогодні це прислів’я ще актуальніше, а маркетинг відіграє не останню роль, якщо не ключову.
Фото Дар’ї Полякової-Добрєвої.
Інтернет-видання Бессарабії
