Журналісти інтернет-видання “Махала” продовжують реалізовувати документальний проєкт “Справжнє”, в якому розповідають про життя, людей та повсякденну реальність маленьких сіл півдня Одещини. Цього разу наша команда завітала до села Лужанка, що входить до складу Тарутинської громади. Ми поспілкувалися з місцевими мешканцями, дізналися більше про історію населеного пункту, його розвиток у радянські часи, а також про виклики й надії, з якими живе громада сьогодні.
Село Лужанка Тарутинської громади засноване у 1830 році німецькими колоністами й спочатку мало назву Кацбах. За даними 1859 року, в німецькій колонії Кацбах Аккерманського повіту Бессарабської області проживало 763 особи. Також в цей період в селі діяли лютеранський молитовний будинок і сільське училище.
“У той час село називалося Кацбах, а десь в 1940-х роках, коли німців переселили з цих територій, то село перейменували на Лужанку. Раніше село досить добре розвивалося, люди будували будинки, облаштовували господарства. Ми усі допомагали одне одному, працювали спільно та підтримували сусідів у будь-якій справі. В основному цей період припадав на 1980–1990 роки, село було заповнене людьми“, — розповів для інтернет-видання “Махала” мешканець села Іван Степанович.
Сьогодні в селі продовжують працювати дитячий садок, магазин та медичний пункт (ФАП), де надають базову допомогу місцевим жителям. Час від часу відкриває двері сільський клуб — осередок культурного життя громади. Водопостачання в селі забезпечується цілодобово, є стабільний мобільний зв’язок та доступ до інтернету. Попри невелику кількість населення, основна інфраструктура села підтримується в робочому стані.
«Сьогодні в селі, на мою думку, мешкає не більше 200 осіб. Раніше тут функціонувала школа, де навчалося приблизно 50–60 дітей, а також працював дитячий садок, який відвідували близько 35 малюків. У нас була спільна з сусіднім селом ферма: разом доглядали за тваринами, утримували 300 корів, близько 1000 бичків і понад 1000 овець. Це було велике господарство, яке забезпечувало роботою багатьох місцевих жителів. Але сьогодні ферма вже не функціонує, тому з роботою в селі дуже складно», — підкреслив Іван Степанович.
Докладніше про історію та сучасне життя села — у новому випуску нашого проєкту “Справжнє”.
Інтернет-видання Бессарабії
