Протягом багатьох століть в Бессарабії розвивалися ремесла: землеробство, вівчарство, виноградарство тощо. Одне з таких ремесел – плетіння кошиків. Видання “Махала” відвідало одного з останніх майстрів з плетіння в селі Кубей Євгена Яковича Масіча, який уже понад 30 років займається цією справою.
Народився Євген Якович в 1938 році на Харківщині. Під час війни дитинство провів у бабусі в селі Білики, що на Полтавщині. Закінчив сім класів місцевої школи, потім переїхав до Кременчука, провчився ще два роки у вечірній школі. Більшу частину життя прожив у цьому місті, працюючи оператором на будівельному крані. Тут й познайомився зі своєю майбутньою дружиною, бессарабською болгаркою Оленою.
Так склалися життєві обставини, що в 1977 році вони разом переїхали до села Кубей Болградського району. Тут почали по-новому обживатися в будинку Олени Миколаївни. Євген Якович влаштувався в колгосп, працював на сільгосптехніці.
“З самого дитинства мені дуже подобалося плести різні вироби. Пам’ятаю, в дитинстві зробив собі капелюх зі стеблинок жита. Знайшов журнал, де розповідалося, як його плести, і так потрошу зробив. Але плетінням більше не займався, бо не було часу: то навчання, то робота, сім’я. Після того, як ми переїхали сюди, обжилися, я ближче познайомився з родиною дружини. Тоді і дізнався, що її батько багато років займається плетінням кошиків. Я зацікавився. Спочатку допомагав йому, нарізав та готував прутики, потім потроху сам почав плести. І так уже років 30 років у цьому ремеслі“, – поділився Євген Масіч.
Процес плетіння складається з п’яти етапів: для початку потрібно знайти підходящу рослину і нарізати зелені прутики, потім їх обробити, сплести дно, а потім починається плетіння бортів. В середньому на виготовлення одного кошика може піти день, інколи два, але за умови, що весь необхідний матеріал підготовлений.
“Береш шість паличок, робиш основу і обплітаєш – робиш дно. Потім додаєш бічні частини і продовжуєш. Самі кошики плетуться різних розмірів, дивлячись для чого їх використовувати. Я здебільшого роблю великі, які використовую в господарстві: принести сіно тваринам, перенести картоплю чи ще щось. Головне – зберігати їх подалі від вологи. І тоді вони прослужать довше. Один із найскладніших процесів – це підготовка матеріалу. Потрібно спочатку знайти, де ростуть підходящі прутики, зрізати та очистити. А ось процес плетіння для мене – це медитація, сідаєш і розслабляєшся“, – підсумував Євгеній Масіч.
Добре, що ремесло не забувається. Місцевий збирач традицій Олександр Полібза розпочав процес навчання плетінню в майстра, що є добрим знаком, бо останнім часом ручні ремесла дедалі більше забуваються.
Інтернет-видання Бессарабії
