Головний сержант Віталій Віталійович Гиренко, військовослужбовець Державної прикордонної служби України, провів 1252 дні у ворожому полоні. Воїн брав участь в обороні острова Зміїний та був захоплений окупантами у перший день повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року. Його історію розповів міський голова Андрій Абрамченко.
Уродженець Ізмаїла Віталій виріс у районі, який місцеві називають «протягом» через постійні сильні вітри між будинками. Згодом він разом із родиною переїхав на Харківщину, де пройшов строкову службу у прикордонних підрозділах, а у 2016 році підписав контракт і повернувся до війська.
Його служба була пов’язана з комендатурою швидкого реагування, тож він часто бував у командируваннях на острові Зміїний. Служба на острові була особливо складною через відкритий простір, відсутність укріплених позицій і відстань понад 30 кілометрів до материка.
Військовий згадує, що у ясну погоду з берега було видно, як зелена дунайська вода та синя морська вода довго не змішуються, утворюючи природну межу між двома стихіями.
Повномасштабне вторгнення він зустрів, отримавши новини про обстріли Харкова, де він раніше жив та працював. Разом із побратимами він брав участь в обороні острова, який під постійними ударами авіації та флоту став одним із символів українського спротиву на початку війни. Саме оборона Зміїного, за його словами, дала час для укріплення оборони південного напрямку, зокрема Одеси.
Полон тривав понад три роки. Його утримували у різних місцях, зокрема у Валуйках та Тулі. Найважчим був не стільки фізичний тиск, скільки психологічна ізоляція, постійні побиття, заборона піднімати голову, покарання за будь-який рух або прояв уваги до листів з дому. Листи приходили рідко, а новини ззовні доходили уривками.
Про народження молодшого сина він дізнався з листа, у якому була фотографія новонародженої дитини.
Особливо болючим був момент, коли відбувався обмін військовополоненими, але він тоді не потрапив до списків звільнених. Після цього майже тиждень не міг нормально їсти, настільки сильним було емоційне виснаження.
Після повернення до України військовий пройшов тривалу реабілітацію. До реабілітаційного центру приїжджала його дружина. Як виглядала ця зворушлива зустріч можна подивитись за посиланням. Після завершення реабілітації захисника із прапорами та навколішках зустріли у рідному місті.
Після полону захисник довго вдома не просидів – повернувся до служби та зараз навчається на спеціаліста зі зв’язку, опановуючи техніку, мережі та обладнання.
Його родина також постраждала від війни — будинок у Харкові був зруйнований обстрілами, а житло в Ізмаїлі допомогла відновити місцева громада. Мати військового переїхала до Ізмаїла і допомагає волонтерам, виготовляючи маскувальні сітки для фронту.
Головний сержант має двох синів і не нав’язує їм військовий шлях, залишаючи вибір за дітьми. Його головна мрія — завершення війни та повернення мирного життя, коли люди зможуть планувати майбутнє.
Зазначимо, Віталій повернувся у рідну країну під час обміну 23 липня 2025 року. Він був останнім з захисників острова Зміїний, хто перебував у ворожій неволі. Станом на сьогодні всі 80 українських оборонців острова вдома.
Інтернет-видання Бессарабії
