Вчора ввечері прийшла сумна звістка: не стало одного з відомих та досвідчених аграріїв Ренійської громади Валерія Гордієнко, який усе своє життя присвятив сільському господарству. СВК «Світанок», базовим підприємством села Плавні Ренійської громади, він керував ще з радянських часів з деякими перервами загалом майже 15 років. Його внесок у розвиток цього села та усього колишнього Ренійського району та відданість справі важко переоцінити. І що важливо, плавнинці та ренійці це пам’ятають, співчуваючи в соцмережах родині, рідним та близьким.
Валерій Семенович практично все життя прожив у Плавні, проте його коріння – село Дивізія Татарбунарського району (тепер також колишнього). Закінчив Одеський сільгоспінститут, здобувши спеціальність агронома. До села Плавні Ренійського району потрапив за розподілом у 1971 року та його одразу призначили головним агрономом колгоспу «Октябрь». Через сім років став заступником голови, а ще через три роки райком партії направив молодого, але вже досвідченого спеціаліста до сусіднього Новосільського на посаду голови колгоспу імені Леніна.
У єдиному після виходу на заслужений відпочинок інтерв’ю, яке він дав автору цих рядків два роки тому, Валерій Семенович згадував: «Перший час я продовжував жити в Плавні і працювати в Новосільському доводилося їздити щодня. Але потім мені сказали, що це неправильно, треба жити там, де люди, з якими працюєш. І ось мені довелося переїхати до Новосільського, хоча у Плавні у мене на той момент уже був будинок, який сам почав будувати і ще не завершив, але ми з сім’єю у ньому вже мешкали. На новому місці оселився у колгоспному будинку навпроти правління. Пізніше до мене приєдналася сім’я і діти пішли до школи вже тут».
У 1989 року йому запропонували повернутися до Плавні та очолити колгосп. Він погодився. І не лише тому, що у цьому селі був свій дім. «Моя дружина хворіла на астму, а в Новосільському більше водойм, багато ділянок болотисті, росли очерети, і ця підвищена вологість провокувала у неї дуже сильні напади», – розповідав аграрій.
На початку 1995 року Валерій Гордієнко очолив районне управління сільського господарства, а у 1997 року знову повернувся до Плавні – головою вже КСП «Світанок», яке стало наступником колишнього колгоспу, на цю посаду його обрало загальні збори.
Гордієнко всією душею вболівав за сільське господарство, дуже переймався майбутнім аграрного сектору країни, яке, як він вважав, постраждало від невдалих реформ. «З того, що будувалося і розвивалося роками, багато що занапащене і воно не обов’язково було поганим. Наприклад, залишилися незатребуваними тваринницькі ферми, які згодом розвалилися. Руїни на місці тваринницьких комплексів, що колись процвітали, можна побачити в кожному селі. Якщо вже планувати і проводити реформи, їх треба ретельно продумувати, а в нас все робилося наскоком. У результаті не було створено умов для збереження того позитивного, що було створено попередніми поколіннями», – журився він.
«Внесок Валерія Семеновича у наше господарство величезний. Він працював багато часу. За нього багато було зроблено. Був дуже грамотним, розумним та досвідченим фахівцем та керівником. Я змінив його на посади у 2012 році, до цього десять років пропрацювавши його заступником, і сам ставши головою, завжди з ним радився, ми часто телефонували. Відношуся до нього з великою повагою і багато чого від нього перейняв, а саме, що вирішення кожного питання вимагає праці та наполегливості, що потрібно добиватися поставленої мети, особливо в наш час, і для того, щоб отримати результат, потрібно працювати, працювати і ще раз працювати. Дуже шкода, що його не стало, ми дуже сумуємо. Таких людей, як він, зараз залишилося дуже мало», – сказав журналісту «Махали» голова СВК «Світанок» Микола Кара.
Інтернет-видання Бессарабії
