Навесні цього року редакція «Махали» вже порушувала тему екологічної катастрофи у Вилковому, пов’язаної з поширенням небезпечної рослини азоли в єриках міста та загальним забрудненням водойм. Однак на початку вересня ситуація різко загострилася — єрики у місті повністю висохли. Про це стало відомо з низки відео, опублікованих у Facebook Іваном Козьмою, власником готельного комплексу «Дунайська садиба». Журналістка видання поспілкувалася з паном Іваном і дізналася подробиці події.
Розуміючи небезпеку ситуації, що склалася у Вилковому, Іван Козьма на початку вересня 2025 року вирішив привернути увагу суспільства до проблеми, яка турбує його насамперед як небайдужого мешканця рідного міста, де він народився і живе донині. Пройшовшись вулицями Вилкового, пан Іван зафільмував єрики, які повністю висохли, та наголосив, що така ситуація трапилася вперше за всю історію міста.
«Останніми роками у літній період рівень води в Дунаї час від часу знижувався, але згодом завжди відновлювався. Так само відбувалося і з єриками. Проте ще ніколи вони не пересихали повністю. Нині ж їхні русла висохли настільки, що ними можна спокійно ходити пішки», — із сумом зазначив він.
Серед причин повного пересихання єриків у Вилковому, на думку пана Івана, — надзвичайно спекотне літо та стрімке падіння рівня води в Дунаї. Він нагадує, що єрики у Вилковому — це рукотворні канали, і з давніх часів було заведено, що кожна родина доглядала за ними біля свого двору: прибирала територію, чистила та, за потреби, поглиблювала русло. Саме така спільна й системна робота мешканців забезпечувала стабільний рівень води у єриках.
«Після початку повномасштабного вторгнення кількість жителів міста значно скоротилася. Багато хат залишилися покинутими, і дбати про єрики стало просто нікому», — пояснює Іван Козьма.
На його переконання, змінити ситуацію могла б спеціальна програма з відновлення та системного догляду за єриками, яку слід ухвалити на рівні місцевої влади.
«На жаль, люди у нашому місті звикли розраховувати лише на себе. Але сьогодні немає кому поглиблювати єрики, бо в місті не лишилося людей. А в місцевому бюджеті коштів на такі роботи не передбачено. Нині вода є лише у Білгородському каналі, який кілька років тому поглибили із застосуванням спецтехніки. Це єдиний канал, де ще можна пересуватися човнами», — розповів пан Іван.
Для наочності активіст зняв відео Білгородського каналу, де купаються діти та проходять катери з туристами. Водночас він показав і сухі єрики на вулицях міста — без води, зате з великою кількістю сміття на дні, яке давно потребує прибирання. Біля багатьох дворів стоять покинуті човни, деревина яких почорніла та встигла прогнити. У минулому ці човни служили головним транспортом — ними доставляли важкі вантажі до кожної оселі.
Іван із сумом зазначає, що сьогодні Вилкове поступово втрачає свою унікальність — систему каналів, завдяки яким його знали по всій країні як «Українську Венецію». Якщо ситуація не зміниться, місто може остаточно втратити туристичну привабливість. Водночас він переконаний: шанс виправити становище ще є. На його думку, влада має зробити висновки з нинішньої ситуації та щороку закладати кошти на очистку і поглиблення єриків із залученням спеціалізованої техніки. Це дало б змогу швидко наповнювати канали дунайською водою.
«На жаль, висихання єриків — не єдина проблема нашого міста. Я хочу звернути увагу й на те, що в центрі Вилкового є лиман, де рівень води також суттєво знизився. Унаслідок цього там загинула вся риба, яка спливла на поверхню, почала розкладатися і відповідно там стоїть сильний сморід. Незрозуміло чому санітарні служби не звертають на цю проблему уваги», — зауважив Іван Козьма.
Він розповів, що жителі Вилкового ще до початку повномасштабного вторгнення намагалися достукатися до влади та вимагали ухвалення програми захисту каналів. У громаді неодноразово проводилися брифінги щодо розвитку зеленого туризму, в яких систематично брав участь і пан Іван. На цих зустрічах він особисто закликав звернути увагу на стан єриків, які вже тоді викликали занепокоєння.
За його словами, місцева влада так і не дослухалася до думки громадян, і саме байдужість посадовців призвела до нинішньої катастрофічної ситуації з єриками.
«Якби знайшлася можливість прочистити барові частини каналів, що з’єднуються з Дунаєм, а це всього близько 200 метрів, вода одразу б повернулася у водойми міста. Але такі роботи слід проводити систематично — хоча б раз на 3–5 років», — підсумував підприємець.
Інтернет-видання Бессарабії
