У судовій тяжбі за звинуваченням Болградського міського голови Сергія Димитрієва, що розтяглася на довгих п’ять років, нарешті підведено рису. Заключне засідання Ізмаїльського міськрайонного суду (дебати) у цій справі відбулося 25 грудня. А вчора, 27 грудня, було ухвалено вирок.
На дебати учасники прийшли у повному складі: головуючий суддя Іван Яковенко, учасники судової колегії Галина Смокіна та Наталія Баннікова, обвинувачуваний Сергій Димитрієв, його захисник Олександр Македонський, потерпілий та цивільний позивач Павло Сафта та представник його інтересів Олена Янковська.
Мер міста Болграда Сергій Димитрієв звинувачувався за двома епізодами. Злочини першого із них передбачені статтями ч. 2 ст. 28 КК (вчинення кримінального правопорушення групою осіб, групою осіб за попередньою змовою), ч. 1 ст. 366 КК (службове підроблення документів), ч. 5 ст. 191 КК (привласнення, розтрата майна чи заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем), а другого – ч. 2 ст. 296 КК (хуліганство).
У ході судових дебатів несподівано відкрилися нові факти першого епізоду. Коротко нагадаємо деталі цієї справи. 30 червня 2017 року сесією Болградської міської ради було ухвалено рішення про придбання автогідропідйомника АП-18 на базі шасі автомобіля ГАЗ-3307, б/в. На цю закупівлю з бюджету розвитку було виділено суму 510 тисяч гривень. Відповідно до рішення тендерного комітету Болградської міської ради Одеської області № 58 від 12.07.2017 на майданчику Prozorro цього ж дня було оголошено тендер (на даний момент запису про нього в електронній системі немає).
Учасників було два: ТОВ “Завод автогідропідйомників “ВЕРХ” та ТОВ «СПЕЦМАШ ТРЕЙД СЕРВІС». Переможцем став харківський завод «Верх», який запропонував ціну 504 тисячі гривень. Спеціалізувалося підприємство на тому, що реконструювало б/в шасі шляхом додавання навісної конструкції, після чого на переобладнаний транспортний засіб оформляло новий паспорт.
Між ТОВ «Завод автогідропідйомників «Верх» в особі його директора Дениса Терзіна та Болградським міським головою Сергієм Димитрієвим було укладено договір постачання № 203. 18 серпня 2017 року Сергій Гаврилович підписав та закріпив печаткою товарну накладну на автогідропідйомник АП-18 з кабіною “ДУЕТ”. Цього ж дня на рахунок харківського підприємства Болградською міською радою було переведено суму, що дорівнює повній вартості товару. В цей саме день було складено та підписано і Договір про відповідальне зберігання, з якого випливало, що гідропідйомник було повернуто до Харкова у зв’язку з виявленими несправностями. Однак за фактом транспортний засіб до Болграда не надходив. Та й не міг. За словами прокурора Болградської окружної прокуратури Василя Русанжика, станом на 18 серпня 2017 року автомобіль ГАЗ-3307 з такими технічно-ідентифікаційними характеристиками знаходився у власності особи, яка не була стороною вищезгаданих договірних відносин. І його шасі на той момент було обладнано не гідропідйомником, а термобудкою.
У ході судових дебатів Сергій Димитрієв пояснив свої дії так. Заступники повідомили, що заводу «Верх» не вистачає оборотних коштів для придбання шасі, і, отже, він не зможе поставити вишку. Тому потрібна повна передплата. А оскільки ціна на техніку була підходящою, то Сергій Гаврилович погодився на цей крок.
На запитання судді Івана Яковенка «чому не відмовили цьому учаснику тендеру та не зв’язалися з другим?» підсудний відповів, що ТОВ «СПЕЦМАШ ТРЕЙД СЕРВІС» на той час «не мав відповідної матеріальної бази».
На питання прокурора Василя Русанжика «з якою метою складався договір відповідального зберігання?» Сергій Димитрієв дав таке пояснення: «Ми це зробили, щоб убезпечити майбутнє постачання. У нас мав бути якийсь документ, адже гроші вже було перераховано».
Сергій Гаврилович змінив свої свідчення щодо факту наявності вишки в момент підписання документів. Він зізнався, що ця техніка насправді до Болграда не приїжджала того дня. Також зазначив, що Болградська міська рада подавала позов до Харківського господарського суду, де виграла справу. Суддя зобов’язав підприємство «Верх» відшкодувати Болградській міській раді суму 504 тисячі гривень.
Іван Яковенко поцікавився: «Чому ж рішення суду не було виконане?» Обвинувачений відповів, що місту потрібен був гідропідйомник.
Після тривалої біганини по інстанціях і нервування вишка-таки прибула до Болграда. Сталося це 7 липня 2018 року – за рік! Придбано її було вже у третьої особи шляхом підписання тристороннього договору купівлі-продажу, в якому завод «Верх» виступив у ролі платника, а Болградська міська рада у ролі покупця.
На судовому засіданні Сергій Димитрієв визнав себе винним у тому, що дав добро на передоплату. За його словами, він це робив для блага громади, яка на той момент потребувала такої техніки. Через обмежений бюджет вони на той час не мали інших варіантів. Наголосив також, що ніколи у своїй діяльності не керувався корисливими мотивами.
Другий, «хуліганський», епізод, за яким звинувачувався міський голова Болграда, зав’язаний на конфлікті з директором ТОВ «Продукт-сервіс» Павлом Сафтою. У травні 2018 року на вулиці Болгарських ополченців проводилася реконструкція торгового майданчика – демонтувалися бетонні плити, їх планувалося замінити на тротуарну плитку. На даній території, згідно з розробленою та затвердженою міською радою схемою, планувалося встановити торгові павільйони, в яких на умовах пайової участі розмістили б бізнес підприємці, які стали переможцями відкритого конкурсу.
Бажаючи перешкодити демонтажу залізобетонних плит, розташованих біля його магазину, Павло Іванович сів, а потім ліг перед будівельною технікою на знак протесту. Сергій Димитрієв та інші депутати міськради, які були присутні на місці подій, намагалися його відтягнути. За свідченнями підприємця Павла Сафти, мер завдав йому удару в голову. Приклад міського голови наслідували й інші. Били по всьому тілу, жбурляли.
На суді Павло Іванович виступав емоційно, не приховуючи своєї ворожості до обвинуваченого. Дійшло навіть до того, що він заявив, що Сергій Димитрієв – футболіст, і він знає, як бити по м’ячу. І нібито саме так і бив його по голові. У ході свого спічу потерпілий часто відволікався, говорив про речі, що не належать до його справи. Судді Івану Яковенко доводилося його зупиняти та повертати до суті справи.
У своєму цивільному позові Павло Сафта вимагав стягнути з обвинуваченого матеріальну та моральну компенсацію у розмірі 500 тисяч гривень. Він вважав це справедливим, адже, за його словами, страждає він від Димитрієва, який «чинить йому у всьому перешкоди», вже п’ять років.
Стосовно цього інциденту Сергій Димитрієв сказав: «Я не визнаю себе винним. І я у футбол не граю, я не футболіст».
Вирок, озвучений суддею Іваном Яковенком 27 грудня, навряд чи влаштував усіх учасників процесу.
Болградського міського голову визнано винним за ч. 2 ст. 28 КК (вчинення кримінального правопорушення групою осіб, групою осіб за попередньою змовою), ч. 1 ст. 366 КК (службове підроблення документів), ч. 1 ст. 364 КК (зловживання повноваженнями посадовцем юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми) та ч. 1 ст. 126 КК (навмисне завдання удару або вчинення інших насильницьких дій, що завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень).
Однак на підставі ч. 5 ст. 74 (звільнення від покарання у зв’язку із закінченням терміну давності) з Сергія Димитрієва було знято всі покарання. При цьому було задоволено позов прокурора Василя Русанжика. Згідно з вироком, з Сергія Димитрієва мають бути стягнуті на користь Болградської міської ради 190 072 гривні. Позов Павла Сафти був задоволений частково – на його користь мають стягнути лише 20 тисяч гривень замість 500 тисяч. Крім цього, підсудному належить сплатити витрати із залучення експертів для проведення судової експертизи у розмірі 27140 гривень.
Зі всього майна Сергія Гавриловича знімається арешт, воно йому повертається.
А ось DVD-R диск із відеозаписом, наданий Павлом Сафтою 23 листопада 2018 року, власнику не повернуть, він залишається у матеріалах кримінальної справи.
Отже, риса в цьому тривалому процесі підведена. Але навряд чи поставлено крапку. З великою часткою ймовірності слід чекати апеляцій – для цього учасники процесу мають тридцять днів.
Інтернет-видання Бессарабії
