Тиждень у Котловинському ліцеї Ренійської громади розпочався з приємних новин: журі обласної краєзнавчої конференції учнівської молоді «Скарбнички мого краю – Одещини» визнало доповідь та презентацію учениці 10 класу Яни Кіхай однією з найкращих.
Робота конференції проходила у п’яти секціях з наступних тем краєзнавчих досліджень: «Підніметься з руїн моя країна… Повернемось до мирної життя», «Минулим, нинішнім, майбутнім», «У спогадах живе разом з піснями родинного тепла безмежний світ», «Люблю Одещину за квіти запашні, ліси, річки та Чорне море», «Пишаюсь краєм я своїм, його людьми, його ділами».
«Ми взяли участь у номінації «Минулим, нинішнім, майбутнім», де наша учениця виступила з доповіддю «Заглянемо в очі історії», в якій основним змістовним напрямом краєзнавчого дослідження стала така тема: «Вплив більшовицької політики щодо організації винищення селянина на Одещині (процеси політичних репресій та розкуркулення)», – розповіла журналісту «Махали» керівник музейного комплексу Котловинського ліцею Ніна Дейнека, яка була керівником Яни Кіхай під час підготовки до участі у цій конференції.
За словами Ніни Іванівни, у доповіді та презентації школярки йшлося про чотири котловинські сім’ї – жертви сталінських репресій.
«Перша сім’я – це родина Сакали. Вони були заслані до Казахстану. Коли внаслідок хрущовської «відлиги» повернулися до Котловини, будинок їм повернули. Друга родина – це родина Кочебаш, родичі покійного Захара Степановича Кочебаша, який в минулому був учителем географії Котловинської школи. Сім’ю Кочебаш заслали до Томської області. Коли їх було реабілітовано, то вони одразу зібралися і вирішили повернутися до рідного села, але їх у Котловину не пустили і будинок їм не повернули. Їм довелося, як то кажуть, помотатися: були у Вулканештах, Болграді, потім опинилися в Чадир-Лунзі. Захар Степанович у цей час був в армії і коли повернувся до Котловини, то спочатку жив у чужих людей. Потім завдяки тому, що він служив у радянській армії, будинок родини Кочебаш йому повернули, він здобув вищу педагогічну освіту і до самої своєї смерті пропрацював у нашій школі», – продовжила Ніна Дейнека.
Ще дві родини – це родина Федора Ангелова, більш відомого на своє прізвисько Коліган (його дивовижну та захоплюючу історію «Махала» вже розповідала, прочитати статтю можна за посиланням) та родина Дмитра Базаджи, хлібороба та батька чотирьох малолітніх дітей, якого органи НКВС заарештували у 1941 року і відвезли до Свердловської в’язниці, де через рік незаконно було засуджено до 8 років ВТТ (виправно-трудового табору) за те, що висловлювався перед односельцями проти організації колгоспів, аргументуючи тим, що ця колективізація призведе до голоду.
«Федора Ангелова та його родину репресували 1944 року і відправили до Сибіру. У селі залишилися його діти, а сам Ангелов на чужині навіть збудував невеликий будиночок і з початком «відлиги» вирішив повернутись до Котловини, але до села місцева влада нікого з родини Ангелових не пустила. Вони теж блукали по різних містах, які розташовані неподалік Котловини, починали все з нуля, і Коліган так ніколи більше і не ступив на котловинську землю. Четверта родина – родина Дмитра Базаджи. Довгі роки доля Дмитра Івановича після його арешту не була відома його дружині та дітям. Тільки з настанням перебудови та гласності вони почали писати в усі інстанції і їм повідомили, що місце поховання невідоме», – додала Ніна Дейнека.
Але повернемося до обласної краєзнавчої конференції, на журі якої доповідь котловинської школярки справила велике враження. Яна Кіхай нагороджена Грамотою Одеського обласного гуманітарного центру позашкільної освіти та виховання за активну життєву позицію, високий пошуковий рівень, змістовний, творчий підхід до проведення та висвітлення пошукових досліджень під час обласної краєзнавчої конференції учнівської молоді «Скарбнички мого краю – Одещини».
Нагадаємо, раніше ми писали, що наприкінці минулого року було проведено обласну краєзнавчу онлайн-конференцію «Одещина пам’ятає», присвячену 90-м роковинам Голодомору в Україні, на якій Яна Кіхай увійшла до числа найкращих доповідачів.
Інтернет-видання Бессарабії
