Коли людину кусає незнайомий собака, вона не дарма турбується з приводу можливості зараження на сказ. Скажімо більше – потрібно про це турбуватися і тоді, коли вас кусає знайомий собака, і навіть ваш улюбленець, якщо вони не були щеплені. Підступність недугу полягає в тому, що тварина може бути вже хворою, але ознаки сказу у неї виявляться лише через декілька днів.
Зазначимо, що в Ізмаїлі всі стерилізовані бездомні собаки в цьому плані не становлять небезпеки, оскільки вони вакциновані від сказу. Їх ви можете визначити за кліпсою на вусі.
Як розповіла журналістці інтернет-видання «Махала» в.о. начальника Ізмаїльського управління Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області Наталія Мунтян, зі свійськими тваринами, які живуть у приватному секторі, справи гірші. Не всі господарі подбали про щеплення. Тим часом останніми роками дикі тварини – частіше лисиці та шакали – у пошуках кормової бази почали навідуватись у приватні двори населених пунктів, у тому числі й в Ізмаїлі. Особливо це стосується вулиць, що розташовані на околицях міста. І якщо дика тварина потрапляє у двір, відбувається бійка з місцевою чотирилапою охороною. Під роздачу може потрапити й кіт.
Про лисиць, щоправда, хочеться сказати окремо. Якось мешканка Ларжанки поділилася з авторкою цієї публікації цікавим спостереженням. У їхньому селі лисиці – часті гості. Коли руда хитрюга збирається вночі потрапити у двір за курочкою, аби не нарватися на собаку, вона робить ось що. Стає віддалік від дворів і сміється зловісним сміхом. Собаки, зрозуміло, у відповідь починають гавкати. Кмітлива лисичка таким шляхом з’ясовує, в якому з дворів хвостата охорона відсутня.
Але все ж таки розраховувати на розум і дипломатичність диких звірів не варто. Небезпека залишається. І не тільки для домашніх улюбленців. Адже заражена та хвора свійська тварина може напасти і на свого господаря. За словами Наталії Мунтян, минулого року така ситуація трапилась на вулиці Івана Франка в Ізмаїлі.
«Люди повинні усвідомлювати небезпеку та приводити своїх вихованців на вакцинацію від сказу. Після бійки кулаками не махають, коли тварина заразиться, буде пізно. Вона не тільки сама вже не вилікується, але й становитиме загрозу для господарів та інших людей», – наголосила Наталія Павлівна.
Що робити, якщо покусав собака чи кіт? Чи забезпечений Ізмаїл антирабічною сироваткою? Ці питання ми адресували генеральному директору КНП “Ізмаїльська міська лікарня” Сергію Бажаку.
«Якщо вкусив собака, терміново викликається швидка допомога, пацієнт надходить у приймальне відділення. На місці лікар приймає рішення про лікування залежно від того, яка тварина вкусила, в якому вона була стані, відома чи невідома, чи вимагає спостереження тощо. Під пацієнта прописується індивідуальна програма лікування.
Наразі немає того, як раніше – 40 уколів у живіт. За сучасним лікуванням протягом певного періоду вводять п’ять ін’єкцій у м’язи», – пояснив Сергій Дмитрович.
Він запевнив, що «у разі потреби постраждалі від укусів тварин будуть забезпечені сироваткою від сказу, а також, якщо буде потрібно, і вакцинацією». Лікування надається безкоштовно.
Залишається ще одне питання. У ситуації з таким невиліковним та небезпечним захворюванням дика фауна є слабкою ланкою. Чи ведеться боротьба з вірусом сказу у лісових масивах? На це запитання відповіла в. о. начальника Ізмаїльського управління Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області Наталія Мунтян:
– Так, боротьба ведеться. Ми працюємо за розробками, затвердженими у 2009 році. У них є методичні рекомендації щодо планування та організації проведення пероральної імунізації диких м’ясоїдних проти сказу. Зрештою, нам потрібно прийти до того, щоб у дикій природі не було сказу, тоді його й у нас уже не буде. Насамперед треба організувати профілактику навколо населених пунктів.
При плануванні пероральної імунізації враховується географічне положення, частота виникнення сказу у диких тварин та епізоотична ситуація. До роботи залучаємо наших лікарів та мисливців. Затверджуємо схеми, маршрути, місця розкладки приманок. Брикет з вакциною невеликий – розміром із сірникову коробку. Він має запах та смак, що приваблює хижаків. Коли тварина поїдає або надкусює приманку, то отримує щеплення проти сказу. У такий спосіб відбувається вакцинація дикої фауни.
Щоб відстежувати ситуацію, ми визначаємо контрольні місця, відзначаємо їх. Через деякий час приходимо та перевіряємо поїдання. Через певний термін робимо контрольні відстріли, щоби з’ясувати, наскільки імунізація пройшла ефективно. Востаннє такий захід ми проводили минулої осені. З 25 жовтня по 6 листопада на території семи районів нашої області – на площі 9139,25 кв. км – вручну було розкладено 228 481 дозу вакцини для шакалів, червоних лисиць та єнотоподібних собак. До воєнного стану приманки розкидалися з літаків.
В результаті контрольних відстрілів все ж були виявлені деякі тварини із захворюванням на сказ. Ці території були відзначені як неблагополучні.
У неблагополучних пунктах завжди проводиться вакцинація домашніх тварин. У кожному населеному пункті є дільничні лікарі, у них передбачені планові заходи щодо вакцинації собак та кішок. Якщо якесь село не охоплене, ми даємо оголошення про те, куди люди можуть прийти на вакцинацію.
Як бачимо, щоб убезпечити себе і своїх улюбленців від страшної хвороби, потрібно не так вже й багато. Щеплення розірве ланцюг зараження у разі раптового візиту дикого гостя. А ваші дворові охоронці залишаться живими та ще послужать вам вірою та правдою.
Інтернет-видання Бессарабії
