Ренійська громада знову зазнала важкої втрати. 9 червня 2024 року під час виконання бойового завдання у районі села Нетайлове Донецької області загинув уродженець Рені, солдат Олександр Геннадійович Локтєєв, який більше року вважався зниклим безвісти. Вірний військовій присязі, він виявив стійкість і мужність, захищаючи Батьківщину. Його життя трагічно обірвалося на фронті, і сталося це на самому початку його бойового шляху на Сході України. Про те, якою він був людиною та воїном, журналісту інтернет-видання «Махала» розповіла його сестра Наталія Мунтяну.
Олександр Локтєєв народився 21 червня 1980 року в Рені, який він ніколи не залишав надовго. Тут він закінчив середню школу №6, тут були його друзі та перше кохання, і завжди, навіть коли доля закидала його далеко, він повертався додому.
«Саша був усміхненим, добрим, позитивним. Завжди всім допомагав. Всі про нього відгукувалися добре, лише добрими словами. Усі його любили. Він з дитинства любив поратися з технікою. Постійно розбирав щось: вентилятори, радіоприймачі. Потім перепаював, майстрував. Машини ремонтував. Після школи він навчався в Ізмаїльському ПТУ, отримав професію водія, а потім відслужив в армії, де був водієм», – згадує Наталія Мунтяну, якій дуже важко говорити про брата в минулому часі.
Життєвий шлях Олександра був тісно пов’язаний із рідним містом. Він працював водієм на Ренійському м’ясокомбінаті, возив продукцію до Ізмаїлу. Пізніше довгий час працював водієм у пекарні ПП Маслова, розвозив по магазинах свіжий хліб. Своєї родини він не мав. Просто не встиг – жорстока війна розпорядилася інакше.
Коли у 2014 році розпочалися події на Сході України, Олександра призвали до лав Збройних Сил, і він став учасником АТО. За словами сестри, цей перший досвід участі у бойових діях залишив глибокий слід у його душі.
«Мій брат після повернення звідти став більш замкнутим. Вони працювали на аеродромі, носили снаряди, а недалеко точилися бої: бомбардування, вибухи. Він мав контузію, але поранень не отримував. Подробицями служби він не ділився, кажучи лише, що було страшно. Перший час після повернення йому дуже важко було, давався взнаки пережитий стрес, погано спав ночами», – згадує Наталія.
Після повернення до рідного міста Олександр працював, намагався адаптуватися до мирного життя – того, де пахне свіжим хлібом і де немає бомбардувань та вибухів. Але доля розпорядилася інакше. З початком повномасштабного вторгнення його знову мобілізували. Після місяця навчання, отримавши військову спеціальність стрільця, його направили до Донецької області.
«Коли він вперше мені зателефонував, сказав: «Сестричка, я на Донеччині». Для мене це стало великою несподіванкою: як на Донеччині? Обіцяли ж, що слугуватимеш у Чорноморську. Сашко ж тверезо оцінював ситуацію. Він мені прямо казав: «Шансів вижити дуже мало», – зі сльозами розповідає вона.
Слова Олександра, на жаль, виявилися пророчими. Буквально на другому завданні, через два тижні після відправки на фронт, він потрапив під нищівну атаку дронів.
«Мені зателефонував його командир і сказав, що він потрапив під атаку дронів і врятуватися було неможливо. Ця атака, як розповідали потім його побратими, була просто божевільна. Росіяни скидали міни й це тривало безперервно. Бойові товариші намагалися врятувати Сашка, який мав поранення в ноги, у спину – наклали турнікет. Але поранення виявилися несумісними із життям. Хлопці його витягли з поля бою, але залишили під деревом і змушені були відійти – інакше самі загинули б. Там була дорога в один кінець», – з болем описує цю трагедію Наталія.
Олександр Локтєєв довгий час офіційно вважався зниклим безвісти, бо неможливо було забрати тіло. І лише нещодавно росіяни передали тіло Україні.
«Коли вже здійснилася передача тіл, їх розподілили по різних містах і тіло брата опинилося у Чернівцях. Туди було доставлено мішки з тілами, проведено медекспертизу. Мами немає з нами вже п’ять років, тому зразки ДНК складали лише тато і я. Причому, по кілька разів, перебуваючи в болісному очікуванні на результати. І ось по ДНК визначили, що серед цих тіл знаходяться і його останки», – сказала на завершення Наталія.
Прощання з Олександром Локтєєвим відбудеться сьогодні у Рені. Після відспівування загиблого у Вознесенському Соборі о 12:00 живим коридором його супроводять в останній путь по вул. Вознесенській до міського кладовища.
Фото надані Наталією Мунтяну.
Інтернет-видання Бессарабії
