Прибувши до рідної Сарати у відпустку, боєць 22 окремої механізованої бригади Олег Летучьов привіз громаді та селищу від побратимів та командира подарунок – бойовий прапор в знак подяки за підтримку та допомогу. На прапорі зображено шеврон бригади, а також підписи захисників: “Все буде Україна!”, “Перемога буде за нами!”, “Разом до Перемоги!”, а також побажання: “Миру, добра, мирного неба!”. Про це повідомляє інтернет-видання “Махала”.
Прапор 22 ОМБР зберігатиметься у Саратському історико-краєзнавчому музею в тематичній залі, присвяченій сьогоднішній україно-російській війні.
Користуючись нагодою журналістка “Махали” поспілкувалася з Олегом про ситуацію на фронті, військову службу та настрій побратимів.
Зараз військовий підрозділ, у якому служить воїн, виконує бойові завдання у районі “найгарячіших” населених пунктів Донеччини – Кліщіївки та Часового Яру. Поряд з ним боронить країну ще один мешканець Сарати – Валерій Шалару.
Перебуваючи у двотижневій відпустці військовий зізнається, що він ніби знаходиться в іншому світі, настільки разюче відрізняються умови життя “там” і “тут”. Чоловік встиг відвідати усіх рідних – родину, батьків, бабусю, тещу… Трохи засмучений тим, що маленький синочок не одразу впізнав батька, адже не бачив його півроку. А мені й не дивно – раніше Олег просто випромінював життєрадісність та оптимізм, а зараз на його обличчі та в очах лежить тінь суму та тривоги. Адже “там” смерть щохвилини ходить поряд…
На те, що принесла Росія на нашу землю, Олег надивився досхочу – випалені вогнем міста та села, вщент зруйновані вугільні шахти Донеччини, непрацюючі системи життєзабезпечення, порожнеча. Там, де містечка та села під контролем України, все тримається на військових. В окупованих населених пунктах залишилось мало людей, майже немає дітей. Місцеві живуть без світла, без води – збирають дощову, аби помитися та випрати речі. Але й серед них знаходяться ті, хто видає позиції військових або цивільних, які їм допомагають, й тоді трапляються прильоти, смерть та горе… Але попри всі негаразди воїни сил оборони України – незламні.
Військовий розповів, що він та його побратими дуже втомилися, вони усім серцем хочуть миру, щоб повернутися у цивільне життя й працювати, як раніше. Але ж стоять, не поступаються ворогу. Сподіваються на якомога скоріші мирні вирішення політиків, зокрема на саміті миру у Швейцарії. Нинішню ситуацію наші захисники характеризують як критичну, але стабільну.
Олег – син професійного військового, офіцера, ніколи не думав, що у житті доведеться служити та тим паче воювати. Перед тим, як їхати у відпустку, товариш по службі підставив під сумнів його повернення та сказав: “А раптом не повернешся на фронт?”. Однак Олег у відповіді був категоричним: “Як я можу не повернутися?”.
Інтернет-видання Бессарабії
