В Україні є дуже крутий медіамайданчик Ukraїner, який з 2016 року досліджує Україну та український контент, розповідає історії самим українцям, а також транслює їх у світ, перекладаючи десятками мов. Зазвичай, це унікальні історії, відео- та фотоконтент про українські історичні регіони. З початком повномасштабного вторгнення команда проєкту почала знімати репортажі з передової, розповідати про тих, хто виборює незалежність, відвідувати деокуповані міста і села, аби показати як все було насправді.
Нещодавно знімальна команда Ukraїner з експедицією побувала на позиціях українських воїнів на Бердянському напрямку поблизу звільнених влітку сіл Нескучне, Сторожеве, а також селищ Благодатне й Макарівка. Там гідно несуть службу бійці 37-ї та 35-ї окремих бригад морської піхоти. На позиціях українських військових керівник експедиції Богдан Логвіненко зустрів трьох саперів, які виявилися уродженцями Болградської громади. Головним респондентом інтервʼю став інженер-сапер 37-ої окремої бригади морської піхоти, уродженець села Залізничне Олександр Славов з позивним “Маестро”.
Більшість місцевих мешканців знають його, як танцюриста та артиста. Багато років Олександр присвятив народному ансамблю “Натхнення”, згодом створив свій ансамбль “Магія”. Сашка часто можна було побачити на культурно-масових заходах Болградщини як ведучого. Цього статного, високого та завжди усміхненого хлопця знають в Болградській громаді більшість мешканців. Але мало хто знає, що Сашко – військовослужбовець ще з 2018 року.
“Я до армії навіть не проходив строкову службу. Я працював у сфері культури. Був керівником зразкового ансамблю народного танцю “Магія”. Я з першого класу займався танцями, спортом. Сім років пропрацював у культурі, їздили на різні міжнародні конкурси. А потім я якось собі сказав: “Треба спробувати інше, якось змінити щось у своєму житті”. Багато з моїх друзів на той момент служило в частині, яка базується в місті Болград. І вони мені сказали: “Давай, Саню! Спробуй, все нормально”, а я кажу: “А чому б й ні?”. Це було у 2018 році. Я пройшов навчання в Камʼянець-Подільському 3,5 місяця. Приїхав додому і кажу: “буду служити біля дому, вже менше буду їздити, бо з цими гастролями, концертами вдома не буваю” – розповів Маестро.
Чоловік прийшов у військо в жовтні 2018 року. В січні наступного року Олександр вже попав на острів Зміїний, де 88-ий батальйон ніс варту. Пробувши там один місяць, воїн вирушив на ротацію на Донеччину на 8 місяців.
“Кажу родині: “Оце я побув вдома, менше став розʼїжджати” – сміючись каже Олександр.
Не секрет, що на початку повномасштабного вторгнення 88 окремий батальйон морської піхоти базувався в Одеській області, охороняючи берег Чорного моря від росіян.
“Ми охороняли узбережжя, тримали на контролі всі мінні поля, готувалися приймати висадку десанту. Але вони прорахувалися трохи спочатку, або не ризикнули, або не знаю, що їх там зупинило, а потім погода зіграла на нашому боці, тобто були шторми постійні, вони вже не могли підійти. А потім вже й не наважились, відійшли”, – розповів Маестро про свій початок повномасштабного вторгнення.
Після того, як загроза десантування ворога для Одещини мінувала, болградські морпіхи вирушили звільняти Херсонщину, а згодом й населені пункти Донеччини.
Богдан Логвіненко, неодноразово бувши в Бессарабії на зйомках різноманітних проєктів, не з чуток знає про місцеве населення і його різнобарвʼя. Саме тому журналіст вирішив поспілкувалися з Маестро на тему так званого мовного питання.
“Болград, і взагалі, та частина Бессарабії, Буджак – там живуть болгари, гагаузи, албанці. Власне тут на Донеччині є греки, які мають свої мови: урумська, румейська. Чи є відчуття, що зараз всі представники національних спільнот України долучені до війни? Чи є таке, що хтось каже, що це не його війна?” – спитав Богдан Логвіненко Олександра.
“Та ні, змінилося дуже багато поглядів у людей. В нас немає ніяких там мовних барʼєрів, якихось ще барʼєрів. Ми вільні і хочемо жити вільно, щоб нам ніхто не вказував як жити й де” – відповів Олександр.
В підрозділі, де несе службу Маестро, є уродженці Болградської, Ізмаїльської, Кілійської, Ренійської, Арцизької та інших громад Бессарабії.
“Нас дуже багато. У нас зібрався болгарський інтернаціональний батальйон” – жартує Сашко та додає: “Я жодного разу не чув, що “от мене піймали” чи щось таке. Буквально в перші дні військкомати були переповнені. І люди будуть йти і далі, бо вже всі зрозуміли, що треба ставити крапку”.
В Олександра тато болгарин, а мати українка. Тому він вільно володіє і українською, і болгарською, і російською мовами.
“В нас є така фішка, коли ми працюємо в групі, ми по раціях говоримо болгарською. Ми розуміємо, що ворог прослуховує всі рації. Наші нас теж не розуміють, але ми знаємо точно, що і там нас не зрозуміють. Тому ми можемо спокійно деколи казати такі речі, які ми б так просто ніколи не сказали б по рації” – розповів Олександр.
“Вони вже давно кажуть, що воюють з поляками” – сміється побратим Маестро.
“Коли вони чують перехват, кажуть, що то інтернаціональний легіон приїхав” – жартує Сашко і військові голосно сміються.
Олександр зазначив, що знає дуже багато людей, які перейшли на українську мову усвідомлено.
“Ми можемо спілкуватися між собою де болгарською, де інколи російською. Але усвідомлено переходимо на українську мову. Почали краще розуміти, що таке свобода, і що вона може в один прекрасний момент зникнути. І тоді вже не буде ні твоєї рідної, ні української мов, а буде якась інша, примусово навʼязана іншими” – сказав Маестро.
“Цікаво, що Росія використовує свої національні меншини і перетворює їх фактично в гарматне мʼясо. А в нашому випадку національні спільноти долучаються до збереження української державності через те, що вони відчувають, що в цьому є і збереження їхньої локальної етнічності. Фактично за часів Радянського Союзу і болгари, і гагаузи, і албанці, і греки,і татари були утисненими так само як були утиснені українці. Саме тому в Криму найбільше партизан – це кримські татари, бо вони теж розуміють, що без незалежної України їм не повернути загалом втрачений Крим, їхні втрачені землі та родові будинки. Тому власне для мене історія, яку ми знімали про 37-ому бригаду морської піхоти – це найбільша історія про те, як різноманітні національні спільноти оберігають незалежність України” – підбив підсумки Богдан Логвіненко.
Подивитись повне відео з експедиції на деокуповану Донеччину можна на ютуб-каналі Ukraїner за посиланням.
Інтернет-видання Бессарабії
