Нещодавно у Facebook та на YouTube почали з’являтися тривожні відео з Вилкового, в яких місцеві мешканці звертають увагу на зміни в екосистемі єриків — каналів, що є візитівкою міста. Поверхня води в деяких з них вкрита щільним шаром рослинності, в інших вода має неприродний колір і неприємний запах. Ці сигнали громадської тривоги спонукали редакцію «Махали» розпочати журналістське розслідування. Після аналізу опублікованих відео журналістка інтернет-видання «Махала» звернулася з офіційним запитом до Вилківської міської ради, а також до директора Дунайського біосферного заповідника Олександра Волошкевича, аби отримати офіційні коментарі та фахову оцінку ситуації.
Нещодавно у соціальній мережі Facebook на сторінці групи «Danube Homestead» з’явилося відео під назвою «Що це таке?», в якому житель міста Вилкове Ізмаїльського району Іван поділився своєю стурбованістю щодо рослинності, яка густо вкрила деякі єрики, що протікають у межах міста.
«Ось так зараз виглядають єрики у Вилковому. Не знаю, що це за рослинність — ніколи раніше її не бачив. Хто знає — підкажіть, що це», — звернувся до підписників групи автор відео.
Поверхня води вкрита щільним килимом рослинності. Подекуди вона яскраво зелена, а місцями вже потемніла і набуває темно-коричневого відтінку.
«Скільки я живу, ще не бачив такого. Здалеку подумав, що це щось цвіте, а коли підійшов ближче — зрозумів, що це густа невідома мені зелень», — додав пан Іван.
Це не перше відео, в якому блогер привертає увагу суспільства до стану єриків. Раніше він вже показував забруднення єриків в інших частинах міста та наголошував на їхньому занедбаному стані.
А на ютуб-каналі «Бессарабія плюс» у відео під назвою «У що перетворилися єрики?» мешканка села Приморське Ізмаїльського району Галина, прогулюючись містом Вилкове на початку квітня 2025 року, зафіксувала, що вода в єриках дуже брудна, а місцями — з характерним зеленим нальотом.
Під час прогулянки вона поспілкувалася з місцевими жительками, які розповіли, що така ситуація триває вже давно.
«Вода має неприємний запах, а влітку тут взагалі неможливо дихати і навіть вікна не відкриваємо. Раніше, в нашій молодості, ми навіть посуд у цих єриках мили. А зараз — що тут скажеш», — поділилися жінки.
«Вигляд просто жахливий. І це не десь на околиці, а зовсім поруч із центром міста», — зазначила авторка відео пані Галина.
В обох відео, оприлюднених у соцмережах, чітко простежується громадська стурбованість і порушується серйозна екологічна проблема — забруднення та заростання єриків у місті Вилкове. Йдеться не лише про естетичний вигляд міських каналів чи незручності для мешканців — це тривожний сигнал про екологічну деградацію місцевих водойм.
У зв’язку з цим редакція «Махали» підготувала запит на інформацію до адміністрації Вилківської міської ради, аби отримати офіційні роз’яснення.
Зокрема, ми попросили надати інформацію про те, чи фіксували відповідні служби Вилківської міської ради або екологічні органи факт масового заростання каналів невідомою рослинністю, чи проводилися дослідження з ідентифікації цієї рослини та оцінки її впливу на водні екосистеми, які заходи вже були вжиті або плануються для усунення цієї проблеми, чи залучалися фахівці екологічної служби або наукових установ до моніторингу ситуації, а також які рекомендації надає міська рада мешканцям щодо використання води з таких каналів і перебування поблизу них.
На наш запит голова Вилківської міської ради Матвій Іванов надав офіційну відповідь: «Виконавчий комітет Вилківської міської ради повідомляє, що жодних звернень громадян Вилківської ОТГ за фактами заростання каналів невідомою рослинністю не надходило. Фахівці державної екологічної служби або наукові співробітники НАН України є самостійними підрозділами та проводять дослідження з ботанічних питань в межах повноважень».
Тобто, дослідження та оцінка стану водойм, на думку керівництва громади, покладаються на зовнішні профільні служби. Така відповідь залишає відкритими низку запитань. Тож ми звернулися до директора Дунайського біосферного заповідника Олександра Миколайовича Волошкевича, кандидата біологічних наук, який очолює заповідник вже 32 роки й має 46-річний досвід роботи в дельті, з проханням оцінити ситуацію.
Пан Олександр розповів, що рослина, яка густо вкриває деякі єрики у Вилковому, — це азола. Азо́ла (Azolla) — рід плаваючих папоротей родини сальвінієвих. Її батьківщина — водойми Америки, однак нині вона поширена в Азії та Європі. В Україні зустрічаються два види: азола папоротеподібна (Azolla filiculoides) та азола каролінська (Azolla caroliniana), які з’явилися в дельті Дунаю у 1970-х роках і відтоді займають значні площі. Спалахи її чисельності вже траплялися в різних водоймах, зокрема в деяких тупикових єриках Вилкового з малою проточністю, але в менших масштабах.
Ця дрібна папороть, схожа на мох або ряску, активно розмножується у стоячих чи слабопроточних водоймах із високим вмістом поживних речовин. За сприятливих умов її площа та біомаса подвоюються кожні 2–3 дні. Вона утворює щільний зелений або коричневий килим, який перешкоджає проникненню сонячного світла у воду, знижує рівень кисню, порушує баланс водної екосистеми — і це призводить до загибелі риб та інших водних організмів.
Характерною особливістю азоли є симбіоз із ціанобактерією анабеною, яка здатна фіксувати атмосферний азот. Вона поселяється на нижньому боці листків азоли, забезпечуючи рослину нітрогеном, натомість отримує захист і мінеральне живлення. Науковець зазначає, що цьогорічне масове поширення азоли спричинене низкою чинників.
По-перше, нині спостерігається низький рівень води в Дунаї, а отже, й слабка проточність єриків, що сприяє розвитку азоли.
По-друге, з початком війни різко зменшився рух човнів по єриках, що раніше сприяв поліпшенню проточності. Люди плавали на городи на островах, працювали 17 туристичних фірм, які проводили екскурсії, регулярно плавали човни з промисловими рибалками. Зараз, через обмеження воєнного стану, понад 80% акваторії дельти стали недоступними для відвідування, туристичні маршрути зупинено, багато городів закинуті, а кількість рибалок зменшилася вдвічі.
По-третє, Олександр Миколайович звертає увагу на одну з найсерйозніших причин деградації водної системи єриків — масштабне, необґрунтоване поглиблення та розширення штучного каналу в жовтні 2023 року, що розсік природне гирло Білгородське, яке протікає через Вилкове. Саме від цього гирла відходить більшість єриків міста, тож його водність напряму впливає на їхній стан.
Це гирло й раніше замулювалось, особливо на вході з Дунаю, й потребувало прочистки. Функціонував також штучний канал, на картах відомий як Піщаний або канал ПМК. Його вихід у Дунай місцеві називають «диркою». Через неї мешканці швидше добиралися на городи та на риболовлю в район Очаківського гирла. Згодом «дирка» замулилась і потребувала реконструкції. Ще 9 років тому місцева влада замовила проєкт її поглиблення. Важливо, що в цьому проєкті поглиблення каналу мало здійснюватися не перпендикулярно, а під кутом 45° до течії, щоб не порушити природну проточність Білгородського гирла та єриків.
Проєктанти попереджали, що у разі перпендикулярного розташування каналу потужна течія з Дунаю піде в ПМК-канал і далі — повз місто — в море. А ділянка Білгородського гирла у Вилковому залишиться без течії і почне деградувати. Це пов’язано з тим, що ухил водної поверхні в регіоні становить приблизно 2,5 см на 1 км, а в гірських районах Дунаю — ще більше. При неправильному проєктуванні ухил вирівнюється, а вздовж берегів каналу неминуче утворюються намули. До того ж, Дунай — наймутніша річка Європи.
«Втім, керівництво громади — замовник робіт — обрало саме цей хибний варіант і ще й зробило канал значно ширшим і глибшим, ніж саме гирло Білгородське. На проєкт, на який витратили чимало коштів і часу, ніхто не зважив, мотивуючи це тим, що «його ніхто не може знайти», хоча копія зберігається в інституті. Не було жодних дозволів від департаменту екології ОДА, екологічна інспекція не реагувала, а заповідник не мав повноважень втручатися, бо це — територія міста», – наголосив Олександр Миколайович.
У результаті, за словами науковця, течія в новому каналі в кілька разів сильніша, ніж у Білгородському гирлі, яке майже зупинилось, стрімко деградує та заростає, а його глибина подекуди становить лише трохи більше пів метра. Найбільш прикрим й незрозумілим для пана Олександра є те, що фінансування на ці роботи виділяли з обласного бюджету саме для покращення стану Білгородського гирла.
По-четверте, колись мешканці Вилкового пили воду прямо з єриків. Зараз у більшості садиб є водогін, гідрофори, бойлери, душові. Але дедалі частіше мешканці самовільно виводять каналізаційні стоки безпосередньо в єрики. Азола, як пояснює Олександр Волошкевич, є стійкою до такого забруднення.
«Територія міста не входить до меж заповідника, і саме міська влада має припиняти випадки незаконного встановлення труб із приватних садиб без жодного очищення», – зауважив він.
Додатковими екологічними викликами, на думку науковця, є втрата близько 20% водності Дунаю через перерозподіл стоку на користь румунської дельти, а також підвищення середньорічної температури внаслідок кліматичних змін, що лише погіршують ситуацію.
«Єрики приречені на загибель, якщо нічого не зміниться», — підсумовує Олександр Миколайович.
Редакція «Махали» продовжить стежити за розвитком ситуації й закликає місцеву владу ініціювати моніторинг стану єриків, а мешканців — фіксувати подібні явища не лише в соцмережах, а й через офіційні звернення.
Якщо проблема не буде вирішена на рівні громади — вона ризикує перетворитися на глибоку екологічну кризу.
У статті використані скріншоти з відео та фото, надані Олександром Волошкевичем
Інтернет-видання Бессарабії
