Кожного року 10 жовтня світ відзначає День психічного або ментального здоров’я, нагадуючи людям про важливість піклування про свій внутрішній стан. Журналістка видання “Махала” зустрілася з практичним психологом з 25-річним досвідом Ларисою Широковою, яка працює в Комунальному закладі “Болградська спеціальна школа Одеської обласної ради”.
Лариса Каракулакова (дівоче прізвище) народилася в місті Болград. Закінчила школу №3, у класі була лідером. Як постійна староста вона досі підтримує традицію школи й кожні 5 років організовує зустрічі класу з вчителями.
“З дитинства я мріяла стати лікарем або слідчою. У певний момент я зрозуміла, що робота психолога об’єднує в собі ці дві професії. Мені подобається допомагати людям, бути корисною та спілкуватися з іншими”, – розповіла Лариса Валеріївна.
Вона з теплотою згадує своє дитинство. “Мої батьки завжди займалися моїм вихованням, підтримували бажання вчитися. Завдяки їм я така, якою є. Я виросла в сприятливому середовищі, де завжди панували затишок і спокій, довіра й любов між батьками, повага до традицій. Своїми досягненнями в житті я завдячую батькам, а також своїй цілеспрямованості й оптимізму. В нашому роду багато вчителів та лікарів було, мабуть, гени мають значення”.
Після закінчення школи вона вирішила навчатись у Болгарії та вступила до Університету «Св. Св. Кирила і Мефодія» у місті Велико Тирново. Тут Лариса отримала дві вищі освіти: першу в галузі філології (болгарська мова та література), другу з психології. Пізніше вона продовжила навчання в Ізмаїльському державному університеті, спеціалізуючись на практичній психології.
“Я болгарка, і мені завжди хотілося пізнати свою прабатьківщину. Я мріяла стати психологом, але коли приїхала до Болгарії, вирішила, що хочу досконало вивчити й мову предків”, – згадує Лариса Валеріївна.
Як молодий спеціаліст, вона розпочала свою кар’єру у 1999 році в селі Табаки, де працювала практичним психологом і тимчасово вела уроки болгарської мови. Цей період вона вважає гарним стартом завдяки чудовому колективу та теплим стосункам з учнями. Вона згадує, що деякі випускники досі телефонують їй і вітають зі святами, заходять у гості.
Складнощі з пересуванням зимою та сімейні обставини змусили Ларису влаштуватися на роботу в Болграді, до Болградської гімназії, де вона продовжила працювати психологом та викладачем болгарської мови. Творчі здібності підштовхували її брати активну участь у конкурсах і концертах. Участь у заходах гімназії, зокрема виконання болгарських пісень, зближували її з учнями та колегами, створюючи атмосферу дружби та співпраці.
Згодом вона вирішила доєднатися до команди КЗ “Болградська спеціальна школа Одеської обласної ради”, де пів року працювала вихователем з дітьми з порушенням слуху, а потім зайняла посаду практичного психолога. Це було не лише нове місце роботи, а можливість застосувати свої знання та вміння на практиці, допомагаючи дітям, які потребують особливого підходу.
Практичний психолог закладу здійснює психологічний супровід освітнього простору та працює за запитом: проводить тестування, корекційно-розвивальні заняття з дітьми, консультації та семінари для дітей, батьків, педагогів з актуальних питань. Особлива увага приділяється психологічній підтримці усіх учасників освітнього простору.
«З 10 жовтня 2001 року я працюю в цьому закладі освіти. Я вдячна долі за моїх колег, з якими цікаво та приємно спілкуватися, комфортно працювати та весело відпочивати. Кожен з них професіонал у важливій справі: навчати та виховувати дітей з особливими потребами. У кожного з педагогів є чому повчитися, вони постійно підвищують свою педагогічну майстерність, готові прийти на допомогу та підтримати. Так, я за фахом практичний психолог, але я звичайна людина, яка мала багато випробувань у житті, з якими без моїх колег та друзів мені було б важко впоратися”, – розповідає Лариса Валеріївна.
Крім роботи вона захоплюється багатьма видами творчості: пише вірші з 9 років; полюбляє малювати, співати, танцювати, слухати різноманітну музику, в тому числі класичну, народну та рок; навчилася робити декупаж, в’язати гачком, захоплюється фотографією. Спорт також займає важливе місце в її житті: вона любить бігати на стадіоні, кататися на велосипеді, займатися гімнастикою, активно пропагандує здоровий спосіб життя.
ЇЇ девіз: “Якщо тобі далі лимон, зроби з нього лимонад”, а вислів “Ніколи не здавайся!” точно відображає її життєву позицію.
“Дивитись на життя треба, як на погоду: ми ж не сердимося на дощ або сніг, тобто потрібно підлаштовуватися до ситуації; треба ніколи не втрачати оптимізму, вірити в себе та завжди посміхатися. Шукайте та знаходьте радість у всьому. Навчіться бути вдячними за все, що маєте або не маєте”, – ділиться своїми думками Лариса Валеріївна.
Регулярне спілкування. Діліться своїми думками та почуттями з близькими. Відкритість у спілкуванні допомагає знизити рівень стресу та зміцнити стосунки.
Фізична активність. Заняття спортом сприяють виробленню ендорфінів, які покращують настрій. Прогулянки на свіжому повітрі також мають позитивний ефект.
Піклування про себе. Знайдіть час для відпочинку та хобі. Приділення часу собі дозволяє відновити внутрішній баланс та зарядитися енергією.
Звернення за допомогою. Якщо ви почуваєтеся пригніченим або не можете впоратися з проблемами, не соромтеся звертатися за допомогою до психолога.
Увага до себе. Практикуйте медитацію або дихальні вправи. Це допоможе знизити рівень тривожності та покращити загальний стан.
Інтернет-видання Бессарабії
