На півдні Одещини, серед безкраїх степів і плавнів Придунав’я, розкинулось озеро з незвичною назвою — Китай. Сьогодні воно опинилося в центрі екологічної уваги через загрозу обміління, однак мало хто знає, що ця водойма має глибоке історичне коріння, пов’язане з кочовими племенами, стародавніми поселеннями й багатовіковою взаємодією людини з природою. Журналістка інтернет-видання «Махала» зібрала матеріал, спираючись на публікації порталу odesa.name, матеріали ГО «Зелений лист», екологічні звіти, оприлюднені «Суспільне.Одеса», та новинні статті на tsn.ua і moyaosvita.com.ua, де висвітлювались історичні, природні та соціальні аспекти, пов’язані з озером Китай.
Озеро Китай, розташоване на півдні Одещини в межах сучасного Ізмаїльського району, є однією з найцікавіших природних і водночас історичних пам’яток Придунав’я. Його площа сягає близько 60 квадратних кілометрів, довжина — понад 24 км, а ширина — понад три. Це лиманно-заливне озеро протягом століть виконувало функції природного водосховища, резервуара для зрошення, джерела рибних ресурсів і частини екологічної системи нижнього Придунав’я.
Походження назви Китай залишається дискусійним. За однією з версій, вона пов’язана з червоно-глинистими берегами озера, які нагадували місцевим жителям китайські пейзажі. За іншою — більш історично обґрунтованою — назва походить від тюркського племені хитаїв (китаїв), які колись мешкали в Буджацькому степу. Ці кочові племена залишили по собі низку топонімів, зокрема і назву аулу, що згодом трансформувалася в назву водойми. Ще у ХІХ столітті в регіоні існувало село Китай (нині — Червоний Яр), де проживав старожил Микола Рижало, який і передав місцеві легенди про «червону глину» як джерело назви.
З історичних джерел відомо, що озеро Китай завжди було пов’язане з Дунаєм. Воно заповнювалося під час весняних паводків, а в посушливі роки служило запасом води для навколишніх сіл. У радянські часи система водопостачання озера була частково змінена: його відділили дамбою, а водообмін здійснювався через канал зі шлюзом, що сполучав водойму з Кілійським рукавом Дунаю. До 2007 року водообмін відбувався природним шляхом, без технічного втручання. Проте згодом, унаслідок кліматичних змін, зниження рівня Дунаю та замулення каналу, ситуація почала погіршуватись.
Від початку 2010-х років озеро Китай переживає серйозну екологічну кризу. Влітку 2020 року водойма стала стрімко міліти, в деяких місцях рівень води знизився до критичних 30–40 см. Через це почали гинути риба та водоплавні птахи, а понад шість сіл виявилися під загрозою залишитися без води для зрошення. У відповідь на ситуацію Державне агентство водних ресурсів України профінансувало запуск насосної станції для примусового поповнення озера водою з Дунаю. У липні 2022 року, коли рівень води впав до 33–34 см, знову було розпочато подачу води насосами. Такі заходи дали тимчасовий ефект, але не розв’язали проблему в корені.
Крім обміління, озеро Китай також є однією з найбільш забруднених водойм у басейні Дунаю. У радянські роки до прилеглих озер потрапляли стоки з промислових підприємств, зокрема й із Кримського содового заводу, що погіршило якість води. Високий вміст органічних речовин у воді спричиняє цвітіння, загибель флори та фауни, і робить водойму екологічно вразливою.
У культурному вимірі озеро Китай було й залишається невід’ємною частиною життя місцевих громад. Села, що оточують водойму — Василівка, Фурманівка, Старі Трояни, Муравлівка, Приозерне — тісно пов’язані з нею через сільське господарство, рибальство, побут і традиції. У посушливі періоди місцеві криниці пересихають, зрошення полів стає неможливим, а запаси риби різко скорочуються. Протягом десятиліть озеро слугувало джерелом життя, за що його часто називали степовим морем. Старожили й досі передають легенди про його походження — про червоні береги, що нагадували далекі східні землі, і про кочових вершників, які в давнину поїли тут своїх коней.
Сьогодні озеро Китай — це не лише гідрологічний об’єкт, а й мовчазний свідок зміни епох. Воно пам’ятає тюркських кочівників і буджацьких татар, пережило радянське інженерне втручання, і зараз переживає черговий період кризи. Але воно також символізує можливість відродження — за умов належної турботи, збереження водного балансу й відновлення гідрологічного зв’язку з Дунаєм. Історія озера Китай — це частина історії Бессарабії, яку варто знати, берегти й передати наступним поколінням.
Інтернет-видання Бессарабії
