2 серпня цього року в Ізмаїлі на 95-му кілометрі Дунаю, в районі несанкціонованого міського пляжу в Фортеці, сталася трагедія, яка позбавила життя 13-річну Ілону Чеботар. Дівчинка прийшла на набережну із друзями, щоб разом відпочити. Було спекотно, діти зайшли у воду купатись. На відносно невеликій відстані від берега – не більше 30 метрів – Ілона раптово зникла. Не було ні криків про допомогу, ні борсання у воді, дівчинка пішла під воду тихо, не привертаючи уваги. Її тіло водолази виявили наступного дня.
«Я працюю у держслужбі з надзвичайних ситуацій 14 років, і на моїй практиці вперше тіло людини знайшли на другий день. Зазвичай на це йде 3-4 дні. Тіло спливає, і хтось на Дунаї його може побачити та повідомити нам, ми тоді витягуємо, – розповідає журналістці «Махали» головна інспекторка Ізмаїльського районного управління ГУ ДСНС України в Одеській області Наталія Гошкодер. – Водолази знайшли її на глибині 6 метрів – у ямі, в яку вона впала. Чому тіло не віднесло течією? Тому що її волосся та одяг зачепилися за каміння, яке було в тій ямі».
За словами Наталії Гошкодер, три роки тому, 12 липня 2021 року, на тому самому місці загинула і її подруга Тетяна Кочеткова. «Ситуація у Тані була така сама, як у Ілони. Її синові було 16 років, їй 35. Коли вони були у воді, між ними була відстань витягнутої руки. Вони купалися, жінка зробила крок та на очах у сина пішла під воду. Одна секунда, і її не стало, – каже Наталя. – Люди думають, що коли хтось тоне, він має кричати і кликати на допомогу. Але такого може і не бути, оскільки в цей час всі зусилля організму спрямовані на те, щоб набрати більше повітря та менше його використовувати, робити менше рухів. Це як інстинкт самозбереження. Тому ми наголошуємо, що зазвичай людина тоне тихо».
Загибель у воді – це страшні муки для того, хто тоне та велике горе для рідних. Додайте ще й той факт, що не всіх загиблих можуть поховати, адже в деяких випадках річка не віддає тіла. Наприклад, у 2021 році не знайшли тіло хлопця з Багатого, який потонув у районі ізмаїльської Фортеці, у липні цього року повторилося те саме в Рені: 16 липня в дунайській воді зник 17-річний юнак. Але ці трагедії не зупиняють пляжників – щоліта мешканці придунайських населених пунктів випробовують долю на міцність.
В Ізмаїлі на набережній у Фортеці, всупереч усім попередженням та заборонам, з року в рік функціонує стихійний пляж. Дорослі не лише самі заходять у воду, а й дозволяють плескатися у ній дітям. Пляжники вважають, що це місце цілком підходить для купання. На їхню думку, якби ще міська влада впорядкувала пляж і поставила на чергування рятувальників, все було б взагалі чудово, і ніхто не тонув би. Люди впевнені, що якщо за радянських часів на цьому місці пляж був дозволений, то це можна зробити й зараз. А хтось навіть наводить приклад європейських країн, через які протікає Дунай, – ось там, мовляв, узбережжя річки облагороджене, і люди купаються.
Але чи можливо купання в нашій частині Дунаю зробити безпечним? Подивимося на вихідні дані.
Дунай бере свій початок у горах Шварцвальда і протікає через 10 держав, його довжина становить 2860 км, кінцева точка знаходиться нижче за початок 678 метрів. Перед впаданням у Чорне море річка ділиться на три рукави – Кілійський, Сулінський, Георгіївський. Ізмаїл розташовується на Кілійському гирлі між 88 і 95,5 кілометрами, воно найповноводніше, приймає близько 60% від загального стоку води.
Попри назву вальсу Йоганна Штрауса Дунай ніколи не був блакитним. Його колір – жовто-коричневий, такою воду роблять частинки мулу, що змиваються з поверхні басейну. Дунай вважається однією з найкаламутніших річок у Європі. У нижній частині русла вода містить від 0,85 до 1,3 кг наносів на м3, в придонному шарі – до 10 кг та більше в м3.
А завдяки сільськогосподарським стокам та іншим джерелам у річку потрапляє ще й величезна кількість нітратів, відходів тваринного походження та людської діяльності. Крім «біогенних бонусів», води Дунаю, щорічно “транспортують” до Чорного моря велику кількість нафти, цинку, свинцю, фенолу, хрому, миш’яку, кальцію, ртуті. А оскільки ми знаходимося знизу, то все це «різноманіття» доходить до нас. Чи можна перебування у такій воді вважати купанням? Наскільки корисні для шкіри, волосся та й здоров’я загалом такі ванни? Питання риторичні. Але це не саме страшне.
Зверніть увагу на розташування мікрорайону Фортеця. Це проміжок між 94 і 95,5 кілометрами, він знаходиться на вигині русла річки, на так званому меандрі.
У таких «петлях» найшвидша течія омиває зовнішній бік закруту, а найповільніша рухається біля внутрішнього. Це пов’язано з тим, що зовнішня сторона вигину завжди глибша, а отже, тут менше тертя та вища швидкість. Згодом відбувається ерозія зовнішнього вигину та відкладення ґрунту на внутрішньому.
Тобто в мікрорайоні Фортеця, на українському боці, течія швидше, а завдяки ерозії утворюються підводні стрімчаки, провали, ями. З румунського ж боку, можна припустити, що навпаки: наноси утворили пологий схил.
Розглянемо детальніше українську сторону. У районі стихійного ізмаїльського пляжу, за словами Наталії Гошкодер, швидкість течії становить 1,2 метра в секунду, що перевищує допустиму для пляжів – 0,5 метра в секунду. Цей факт мають взяти на озброєння люди, котрі погано плавають.
Але значно гірші справи з глибиною. Ізмаїльська сторона замість пологого дна з максимальною глибиною 1,75 метрів (дозволеною для пляжу) має рельєф, який складається з ям та урвищ, глибина яких у деяких місцях сягає 10 метрів. А згідно довіднику «Лоція річки Дунай. Від дельти Кілійського гирла до гирла річки Прут» за 2006 рік, в районі 95 кілометру, біля лівого берега (несанкціонований пляж) під товщею води глибиною 10 метрів ще й знаходиться затонуле судно.
Наталія Гошкодер поділилася інформацією, одержаною від водолазів. Вони стверджують, що рельєф дна дуже змінився – ще років сім тому він таким не був. Тобто дно активно вимивається, і того рельєфу, що був за радянських часів, уже немає.
Найгірше те, що урвища знаходяться відносно близько до берега, а передбачити де саме, складно. Один крок, і людина летить у прірву, не встигнувши навіть набрати повітря в легені та затримати подих.
Ще одна небезпека, що підстерігає плавців у водах Дунаю, – водокрути. Вони зазвичай утворюються над підводними ямами. Швидкість кругового руху перевищує швидкість течії річки. Коли людина потрапляє до такої зони турбулентності, її тягне на дно. Площа виру може становити кілька метрів.
Отже, що ми маємо? Обривисте дно, вири та сильна течія. Як ви розумієте, це природні особливості річки, і змінити їх людині не під силу.
Чи зможуть у разі необхідності допомогти рятувальники? У випадку, якщо людина запливе далеко і не зможе подолати течію річки або ж потрапить у вир, то зможуть. Але за умови, що людину буде видно над водою, і рятувальники у ту ж мить кинуться на допомогу.
А що станеться у разі, коли людина вже зникла під водою? За словами Наталії Гошкодер, щоб занурення під воду для тонучого не позначилося серйозно на здоров’ї та стані мозку, його потрібно встигнути витягнути максимум протягом хвилини. Припустимо навіть, що рятувальник дуже швидко дістався місця занурення. Але знайти у такий короткий відрізок часу людину, яка провалилася в прірву, не дозволять велика глибина та каламутність.
«У Дунаї дуже погана видимість. Наприклад, у Приморському водолази бачать під водою, там є чіткість. А ось про Дунай вони кажуть так: “Ми не бачимо, шукаємо руками”. У річці темно, як уночі. Водолази пересуваються дном і мацають все руками. Щоб ви розуміли, коли ми подаємо інформацію про те, що обстежено два чи три кілометри дна, це означає, що водолази стільки проповзли навколішки», – пояснює Наталя.
Показовою стала трагедія, що сталася минулого року у Рені. Двоє юнаків, які вирішили поплавати у Дунаї, потрапили у вир. Один із них крикнув: «Ми тонемо! Допоможіть!». На березі у цей час відпочивали співробітник ДСНС та його товариш із сім’єю. Чоловіки одразу подумали, що хлопці жартують, адже візуально все виглядало нормально. Але хлопець повторив: «Ми тонемо. Я не жартую!» Чоловіки кинулися на поміч. Поки дісталися місця, один з юнаків уже пішов під воду. Рятувальник підхопив хлопця, який залишався на воді, та передав його товаришеві. Той із величезними зусиллями зміг випливти з врятованим із виру. Рятувальник же хвилин 10 пірнав, вважаючи, що дно знаходиться на глибині 3-4 метри, але так жодного разу до нього не дістав. Загиблого знайшли водолази на третій день, його тіло знаходилось на глибині 8 метрів.
Інспектори Ізмаїльського РУ ГУ ДСНС, намагаючись донести людям інформацію про небезпеки, що ховаються в Дунаї, з травня та до кінця купального сезону проводять профілактичні заходи на набережній у Фортеці. Але, за словами Наталії, найчастіше пляжники не просто не хочуть їх слухати, а ще й агресивно реагують на їхню появу. Найскладніше спілкуватися з людьми віком від 25 до 40 років, хоча більшість з них виховує дітей та повинна не лише знайомити їх з правилами безпеки, а й показувати все на власному прикладі.
Важко інспекторам працювати і з молодими людьми віком від 12 до 18 років. Їхній юнацький максималізм та відкидання всього і вся не дозволяють всерйоз сприймати настанови рятувальників. Але інспектори наполегливі – окрім проведення рейдів на пляжі, вони відвідують школи, де розмовляють з дітлахами. А в гімназії №14 навіть сформовано групу юних рятувальників, які вже допомагають проводити роз’яснювальну роботу.
Наталя Гошкодер вважає, що у цій важкій боротьбі з людською безтурботністю можуть стати дієвими штрафи. «Можливо на законодавчому рівні буде ухвалено рішення про накладення штрафів за купання у непристосованому для цього місці. Це було б дуже круто. Так, нас би ненавиділи, плювали б отрутою. Але я думаю, що тоді дорослі більше контролювали б себе і своїх дітей», – каже співрозмовниця.
Ми ж маємо надію на те, що читачі переосмислять отриману інформацію та зрозуміють, що Дунаєм, який протікає повз Ізмаїлу, краще милуватися, прогулюватися його чудовим узбережжям, а для купання варто вибирати безпечні місця. Ну і, звичайно ж, чисті.
Інтернет-видання Бессарабії
