Кожна річниця з дня вторгнення фашистської армії на територію СРСР, яка відзначається 22 червня, і кожне 9 травня мимоволі змушують нашу пам’ять повертатися до історії тих трагічних і водночас радісних подій. Не тільки, щоб вшанувати пам’ять полеглих за визволення і ветеранів, які вже почили, подякувати їм. Це ще й привід дізнатися про нові факти і навіть неточності, допущені у військовій та повоєнній метушні.
В цій статті розповімо про Братську могилу воїнів-визволителів Болграда, що розташована тепер уже за стіною нового меморіального комплексу на центральній площі міста.
25 серпня 1944 року військами 3-го Українського фронту під командуванням генерала армії Ф. І. Толбухіна остаточно було звільнено місто Болград.
Першими до міста увійшли воїни 31-го гвардійського стрілецького корпусу 4-ї армії. Тоді 30 радянських воїнів загинули під час звільнення Болграда. Усіх їх поховали в братській могилі. Серед них і Герой Радянського Союзу командир розвідроти 83-ї окремої стрілецької Новоросійської бригади морської піхоти Терещенко Микола Володимирович.
На згадку про ті події у Болграді було перейменовано низку вулиць. Так, Ковальська стала носити ім’я Героя Миколи Терещенка. Олександрівська, колись названа на честь царя, називається з того часу 25 серпня. Вулиця Бутківська – на вулицю Перемоги, а вулиця Магазинна (авт. нині Малевинська) – на вулицю Радянської Армії. Іменами рядового Д. К. Недоступова, сержанта Д. К. Кутова, підполковника І. А. Александрова було названо провулки біля центрального скверу міста.
А через 23 роки після звільнення Болграда, 1967-го, на місці Братської могили було встановлено пам’ятний знак на честь усіх 30 загиблих воїнів, імена яких були вибиті на мармуровій плиті. Пам’ятний знак було виготовлено Кишинівським художнім комбінатом Худфонду МРСР.
Біля братської могили було споруджено обеліск і Вічний вогонь. За обеліском стела з мозаїчним панно із зображенням радянських воїнів. На тильній стороні стели меморіальний напис: «Воинам Советской Армии, погибшим за освобождение района от фашистских захватчиков. От трудящихся Болградского района».
В 1971 році пам’ятний знак було взято під охорону держави як пам’ятник історії місцевого значення. Так свідчать перші документи про цей обеліск, з якими “Махалі” вдалося ознайомитись у Болградській міській раді. Але є серед них й інші…
Майже півстоліття минуло після встановлення пам’ятного знака на Братській могилі, як у серпні 2014 року, головний спеціаліст управління охорони об’єктів культурної спадщини Одеської облдержадміністрації Дмитро Пєтков під час роботи з обліковою документацією звернув увагу на можливу помилку в назві пам’ятника історії: «Братська могила радянських воїнів, серед яких і М. В. Терещенко, та пам’ятний знак на честь воїнів-визволителів», розташованого за адресою: м. Болград, проспект ім. В. І. Леніна.
Дмитра Пєткова збентежило, що у назві Братської могили вказано ім’я Героя Радянського Союзу Терещенка. І, як з’ясувалося, недаремно.
У ході натурних досліджень і обробки наявних в архіві управління матеріалів було встановлено наступне.
На меморіальній дошці, розташованій на Братській могилі, значаться прізвища 30 загиблих воїнів. Серед них – Герой Радянського Союзу Терещенко Н. В., гвардії підполковник Александров І. А., гвардії капітан Сергієнко Н. А., гвардії ст. сержант Кутов Д. До., гвардії рядовий Недоступов Д. До.
В результаті перевірки всіх 30 прізвищ по електронній базі даних ОБД «Меморіал» Міноборони РФ було встановлено, що четверо воїнів були поховані в інших місцях.
Крім цього встановлено, що троє воїнів, які входили до складу підрозділу, не брали участі у звільненні Болграда. Так, Герой Радянського Союзу, гвардії капітан Терещенко Н. В. загинув 23 серпня 1944 року біля с. Ак-Мангіт (сьогодні Білолісся Татарбунарського району); гвардії підполковник Олександров І. А. загинув 25.08.1944 року внаслідок поранень, отриманих 23.08.1944 року біля с. Плахтіївка Саратського району; гвардії рядовий Кутов Д. К. загинув у тому ж бою, захищаючи Александрова І. А.
Старший лейтенант Білошицький В. Н. загинув від ран 7 вересня 1944 року та був похований у селі Червоноармійське (нині Кубей) біля місцевого клубу. 1984 року місце його поховання було прийнято під держохорону як пам’ятник історії місцевого значення.
Молодший лейтенант Солганов І. Ф., льотчик 67-го винищувального авіаційного полку (ІАП), який базувався на аеродромі в селі Болгарійка (нині Залізничне Болградського району), помер 24 червня 1941 від поранень, отриманих у повітряному бою. На братській могилі радянських льотчиків 67-го ІАП у Залізничному прізвище Солганова І. Ф. значиться із прізвищами інших льотчиків, які загинули влітку 1941 року. Це підтверджується інформацією ОБД «Меморіал».
За даними книги поховань 1792-го госпіталю легкопоранених, за період з 07.01.1944 по 24.05.1945 ст. сержант Шамшурін Л. І. (помер 1 вересня 1944 року) і рядовий Штукін Н. П. (помер 8 вересня 1944 року) були поховані в селі Кубей Болградського району. Прізвище Шамшуріна (з помилками як Шашнуров) вказано на братській могилі в цьому селі.
27 серпня 2014 року всі ці зміни було внесено до Переліку об’єктів культурної спадщини управління охорони об’єктів культурної спадщини Одеської облдержадміністрації. А також підготовлено рекомендований текст напису на меморіальній дошці, яка включала вже не 30 полеглих воїнів, а 23. Так звичайна, здавалося, інвентаризація внесла значні коригування в майже півстолітню історію Болграда.
Однак їх не було внесено практично. Меморіальна дошка з прізвищами 30 загиблих воїнів посіла своє нове місце. Так як в області погодились із її історичною цінністю. Недоторканими у Болграді залишилися і меморіальні дошки на честь Александрова І. А. та Терещенка Н. В.
…Кажуть, історія категорично не терпить умовного способу. Але, на жаль, вона часом буває небагатослівною, потайливою, ніби вичікуючи певної години.
Як би там не було, забувати роки тієї страшної війни та ціну Перемоги ми не повинні. А ще дуже не хочеться, щоб історія служила інструментом для різноманітних маніпуляцій.
Ось уже пʼять років, як у Болграді немає обеліска зі стелою на місці Братської могили визволителів міста. Змінилося її розташування та вигляд. Але незмінною залишилася пам’ять про подвиг. В День Перемоги сюди щороку приноситимуть живі квіти…
Інтернет-видання “Махала” висловлює вдячність Болградській міській раді та особисто Людмилі Арнаут за надані для ознайомлення документів.
Інтернет-видання Бессарабії
