У третій четвер травня в Україні відзначається Всесвітній день вишиванки, який має зберегти українські народні традиції через етнічний вишитий одяг. Напередодні свята приводимо Топ-10 цікавих фактів про один з символів української культури.
Вишивкою, за свідченням Геродота, свій одяг оздоблювали ще скіфи. Знайдені на Черкащині срібні бляшки з фігурками чоловіків, датовані VІ ст., при дослідженні показали ідентичність з вишивкою українського народного костюма XVІІІ-XІX ст.
Перші вишиванки відігравали не стільки функцію одягу, як, за повір’ями, оберігали їх власників від зла. Саме тому сорочки оздоблювали візерунками на рукавах, комірах, подолі так, щоб малюнок торкався тіла. Для кожного ритуалу була особлива вишиванка. Дітям при народженні дарували вишиту сорочу, аби та оберігала їх від злих духів.
Першу школу вишивки в Київській Русі було створено ще в ХІ столітті. Її заснувала Анна, сестра Володимира Мономаха. У ній опановували мистецтво гаптування золотом і сріблом.
Сорочка (особливо чоловіча) – символ кохання й вірності. У давньому замовлянні говорилося: “Якою білою є сорочка на тілі, таким щоб і чоловік до жінки був”. Кожна дівчина повинна була вишити сорочку своєму майбутньому чоловікові. І не просто так, а для того, щоб знати — вірний він їй чи ні.
Вишиваючи сорочку, дівчата нашіптували старовинне заклинання. Вважалося, якщо сорочка втратить свою білизну після чергового прання, отже, як кажуть в народі: “скочив чоловік у гречку”. А ще розповідають, що чумаки довіряли прання своєї сорочки тільки одній дівчині. Інші жінки до такого сакрального ритуалу не допускалися. Так чумак підтверджував вірність своїй коханій.
Популяризацією вишиванки серед української інтелігенції займався Іван Франко. Саме він був першим, хто сміливо поєднував вишиванку з діловим піджаком.
В Україні є близько сотні “вишивальних технік”! Серед найвідоміших технічних прийомів вишивання – гладь, хрестик, низь, мереження, бігунець, плетіння.
Кожен регіон України має свої особливості вишиванок. Про їх розмаїття може свідчити лише перелік типових узорів волинського краю: квіти, хміль, лапатий хміль, хмелик, лапатий хмелик, виноград, ягідний хміль, хрести гречкою, безконечник, кукурудза, огірочки на дві половинки, зірки, кошички, сокирки, копита, розбиті хрести, дубове листя тощо. І так – у кожній області.
Тому можна сказати, що кожен регіон України може похвалитися своїми унікальними вишиванками.
Орнамент вишивок ділиться на три основні групи: абстрактний, рослинний і тваринний. Цікаво, що рослинний орнамент тепер можна зустріти не тільки в вишиванках, а і в колекціях іменитих дизайнерів, натхнених культурою і традиційним костюмом українського народу.
Одна з найоригінальніших вишиванок – борщівська. Така сорочка розшита чорними нитками. Є легенда, що коли турки і татари знищили практично всіх чоловіків у Борщеві, жінки цього і сусідських поселень протягом декількох поколінь одягали саме такі чорно-білі сорочки в знак скорботи та печалі.
На противагу цьому стилю, є і вишивка «білим по білому». Це художній прийом, в якому рельєфний візерунок вишивки створює гру світла. На виході майстри отримують дуже тонку унікальну роботу.
А, наприклад, вишиванки чорного кольору у давнину одягали виключно чоловіки. Сині вишиті сорочки було заведено одягати жінкам, що вже не планували народжувати, або ж маленьким дівчаткам.
Інтернет-видання Бессарабії
