В Україні 17 листопада відзначають день студента. Напередодні свята журналістка видання «Махала» поспілкувалася з Тамарою Рудольфівною Гуменниковою, професоркою, доктором педагогічних наук, директоркою Придунайської філії МАУП.
Вона – активна, завжди натхненна і щиро віддана своїй роботі. Розмова торкнулася не лише її особистого досвіду та поглядів на сучасне студентство, а й викликів та можливостей, які стоять перед молоддю сьогодні. Ми дізналися про її бачення майбутнього освіти, роль об’єднань, важливість натхнення та життєвого балансу.
Тамаро Рудольфівно, як ви самі проводили свої студентські роки? Як склався ваш професійний шлях?
Так, дійсно, зараз я на керівній посаді, але ж коли була студенткою і гадки не мала про те, що колись буду управляти закладом вищої освіти. Вважалося точкою зростання після закінчення вишу в ті часи – стати кращим вчителем міста.
Мої студентські роки були насичені сидіння в бібліотеках та конспектуванням праць К.Маркса, Ф. Енгельса та відомих педагогів. Конспектувати не вчили, ми переписували текст праць у стислій формі, навіть не розуміючи про що йде мова. Я останньою покидала читальні зали бібліотеки Котляревського в місті Ізмаїл та студентської читальної зали педагогічного інституту.
Разом із тим, були веселі часи – це поїздки до колгоспу на збір врожаю; поїздки на наукові студентські конференції в інші міста України та чудові студентські «капусники», де можна було створювати нові образи, співати пісні та танцювати. Але всі наші дії не могли мати характер імпровізацій, все мало бути строго за сценарієм, який декілька разів перевірявся членами партії та комсомолу.
Мій професійний шлях завжди був пов’язаний із закладами освіти та викладанням. Починала я працювати керівником гуртка у Палаці піонерів. Це був неоціненний досвід – працювати з тими, хто керує та управляє молоддю. Мабуть, саме там були закладені основи моєї управлінської діяльності.
Потім мене запросили викладати психологію та педагогіку у педагогічному інституті, де студенти були старші за мене на 3-4 роки. Було важко завойовувати авторитет у студентів, але ж я звикла все робити якісно та займатись тим, що подобається. Так я зробила нудні лекції – цікавими та насиченими прикладами, заняття проводила у формі диспутів, змінила характер спілкуванні зі студентами на діалоги та завжди вчила молодь мати власну думку та критично оцінювати ситуації. До мене завжди на пари приходили студенти та запрошували своїх друзів.
Адміністрація педагогічного факультету запропонувала мені вступити до аспірантури в місто Київ. І я поїхала покоряти Київ. У 1995 році повернулась у свій інститут та рідне місто кандидатом педагогічних наук і стала самим молодим деканом в Україні. Працювала з натхненням та любов’ю до людей, які були зі мною поруч.
Зараз я вже докторантка і продовжую навчатись у Києві. Захистила дисертацію на звання доктора педагогічних наук та очолила Придунайську філію МАУП в місті Ізмаїл. Чи було мені страшно? Так, беззаперечно, але зупинятись та відмовлятись – це не мої дескриптори.
На вашу думку, чим відрізняється сучасне покоління студентів від попередніх?
Сучасні студенти соціально активні, мають свою думку, вільно володіють іноземними мовами, прокачані у цифрових навичках, знають чого бажають від життя. Вони беруть від життя все. Більшість молоді любить займатись спортом, опановувати нові знання та презентувати себе. І це дуже цінно для суспільства. Їх головна перевага в тому, що вони вільні та щасливі люди своєї країни та мають можливість мандрувати світом. Студентам 80-х років я колись розповідала про те, що молодь не буде мати лише одну освіту. Буде змінювати місце роботи та проживання, смаки, погляди, але більшість мене не розуміли та вважали безнадійною мрійницею.
Так, у сучасних студентів багато викликів: пандемія, війна, але вони вміють бути чесними, відкритими, толерантними та розсудливими.
Що вас мотивує залишатися такою активною в житті та соціальних мережах?
По-перше, це професійний розвиток та самореалізація. Викладач, який активно веде професійні сторінки або блоги, отримує можливість безперервного розвитку. Особисто для мене це пошук нової інформації, спілкування з колегами, обмін досвідом і новими методиками – все це дозволяє вдосконалювати знання та методи викладання.
По-друге, вплив і визнання в освітньому середовищі. Соцмережі надають мені платформу для формування власного бренду як експерта у своїй сфері. Професійне визнання та увага стимулюють аудиторію викладача залишатися активною та слідкувати за сучасними трендами.
По-третє, мотивація студентів і залучення до активного навчання. Викладач, який активно комунікує в соцмережах, надає студентам доступ до навчальних матеріалів, додаткових ресурсів, онлайн-лекції та рекомендації. Це робить мене ближчою до студентів, сприяє інтересу до предметів, які викладаю та формує додатковий канал зв’язку.
Четверте, це підтримка позитивного іміджу та енергії у роботі. Залишаючись активною, я не лише мотивую інших, але й підтримую власну натхненність і отримую задоволення від роботи.
Чи були у вашому житті наставники або приклади для наслідування, які вплинули на ваш професійний шлях?
Так, мій наставник та друг – це неперевершена та мудра академік, професорка Надія Василівна Кічук. Я називаю її своє науковою мамою. Ми завжди поруч, підтримуємо один одного і це результативна колаборація в науці та житті. Вона першою звернула увагу на мене, ще невпевнену студентку, та запропонувала цікавий, важкий шлях викладача та науковця. Щиро їй вдячна. В моєму житті було багато наставників і кожен важливий для мене.
Ви одна з організаторів жіночого клубу. Чи є проєкти або ініціативи, якими ви особливо пишаєтесь і які, на вашу думку, мають значний вплив на соціум?
Так, вже рік я працюю зі своїми колегами – тренерками Альбіною, Ольгою та Мариною. Головним завданням клубу вважаю його життєздатність та жіночий шарм. Жінкам у війну потрібна підтримка, і вони її отримують. Потрібні нові знання – і вони у них формуються. Потрібно просто нафарбувати губи червоною помадою та кинути виклик собі, а чи зможу я бути сильною та яскравою, попри повороти жіночої долі – і вони намагаються це зробити.
Серед наших надихаючих проєктів особливо пишаюсь результатами: після тренінгів дівчата відкривають власний бізнес, створюють власні проєкти, масштабуються, пишуть книжки, одружуються та змінюють погляд на виховання власних дітей та відносини з коханими.
Ви постійно надихаєте оточуючих і студентів прагнути до більшого в навчанні та кар’єрі. Як ви самі знаходите натхнення?
Моє натхнення – це моя родина, це моя команда активних викладачів та студентів, які є генераторами змін. Моя родина постійно навчається. Люблю теніс, активний відпочинок та мандрувати, відкриваючи нові світи. З кожної поїздки приводжу ідеї та нові знання, які впроваджую у життя.
У сильної жінки завжди є чому повчитися. Що було найскладнішим на вашому шляху до успіху, і як ви з цим впоралися?
Найскладнішими були токсичні люди та заздрощі. Я завжди не розуміла тих, хто нічого не робить, а лише заздрить. Саме тому я стала сертифікованою ведучою гри «Я – Магніт», яку я проводжу і яка вчить людей позбавлятись токсичного оточення, бути відкритими та щасливими. Сьогодні більше займаюсь психологією та коучингом. Серед моїх клієнтів є достатньо відомих людей.
На вашу думку, які якості та навички є найбільш важливими для сучасного керівника у сфері освіти? Яким ви бачите майбутнє вищої освіти в Україні загалом?
Для сучасного керівника у сфері освіти – це співпраця і розуміння кожного студента та його підтримка на життєвому шляху. Вища освіта буде не у кожного мешканця країни, це буде пріоритет еліти. Відкриється багато закладів освіти нового типу, де будуть тренажери, віртуальна реальність та штучний інтелект в пріоритеті.
Як вам вдається підтримувати баланс між роботою, громадською діяльністю та особистим життям?
Один з окремих кроків — розставляти пріоритети. Визначення ключових завдань дозволяє зосередитися на головному. Ядром такого підходу є усвідомлення, яке вдається принести найбільшу цінність у роботі, особистих справах чи громадській діяльності. Ретельне планування та графік виконання справ, що дозволяє уникнути перевантаження. Виділення певних годин для роботи, часу для сім’ї та відпочинку.
Яку пораду ви б дали сучасним студентам та молоді? Що ви побажали б нашим читачам?
Студентам і молоді я б порадила зосередитися на розвитку трьох ключових навичок і якостей, які стануть основою для успіху в майбутньому.
Загалом, сьогоднішнім студентам і молоді важливо вміти пристосовуватися до викликів світу, залишатися наполегливими та підтримувати здоровий баланс між навчанням, роботою та відпочинком. Це допоможе будувати успішне та гармонійне життя.
Інтернет-видання Бессарабії
