Директор Тарутинської музичної школи Юрій Гаваньо активно бере участь у багатьох міжнародних музичних конкурсах. Один із них – міжнародний двоетапний конкурс композиторів “Алея Зірок” (“Alley of Start”). На цьому престижному заході Юрій Ярославович представив свою творчу роботу “Прагну до волі” і здобув перше місце, набравши вражаючий результат – 99 балів зі 100. Цю творчу роботу він присвятив ЗСУ.
Журналісти видання “Махала” відвідали музичну школу, де працює Юрій Ярославович. Він розповів їм про свій шлях у музиці. Музичний хист він отримав, можна сказати, у спадок від батьків.
“Я народився в місті Добромиль Львівської області, там я навчався, ходив до музичної школи. Був солістом Добромильської середньої школи, солістом хору, також виступав в місцевому Будинку культури. З дитинства я був пов’язаний з музикою. Моя мама мала чудовий голос, гарно співала, батько грав на скрипці, гітарі та акордеоні, мав сильний голос, також чудово співав”, – розповів Юрій Гаваньо.
Після закінчення школи Юрій Ярославович вступив до Одеського училища мистецтв та культури ім. К.Ф.Данькевича, де разом із ним навчалися студенти з селища Тарутине. Вони потоваришувати, тому Юрія часто запрошували в гості до Тарутинщини.
“Одного разу, десь у 1980 або 1981 році, я вкотре приїхав у Тарутине і тут зустрів дівчину, в яку закохався, тож подальше моє життя вже було пов’язане з цим місцем. Ми одружилися, я влаштувався до Будинку культури, спочатку працював методистом з естрадного напрямку. У мене були три різні вікові групи ВІА (вокально-інструментальні ансамблі). Ми з ними багато виступали на сцені, їздили на різноманітні конкурси та займали призові місця”, – згадує наш співрозмовник.
Пропрацювавши кілька років в Будинку культури, Юрія Ярославовича призвали до армії, тому творчу кар’єру на кілька років довелось залишити. Відслуживши строкову службу, повернувся назад та продовжив працювати в Тарутинському БК.
“Згодом я перейшов до Будинку піонерів. Там я мав кілька гуртків. У мене були різні методи навчання дітей, наприклад, ми слухали різні пісні, запам’ятовували, а потім намагалися їх відтворити. Я вчив дітей грі на різних інструментах, бо я володію і гітарою, і бас, і скрипкою, і акордеоном, і фортепіано”, – розповідає Юрій Гаваньо.
Після Будинку піонерів він продовжив свій творчий шлях вже в Тарутинському навчальному ліцеї, де обіймав посаду викладача музики та співів. В ліцеї йому вдалося створити невеликий хор, який співав триголоссям.
Також Юрій Ярославович мав досвід роботи в Тарутинському професійному аграрному ліцеї, де обіймав посаду музичного керівника. Тут йому також вдалося створити хор, надавши можливість учням не лише вивчати музику, але й розвивати свій талант.
У 2009 році Юрій Ярославович очолив Тарутинську музичну школу, де працює й донині. З цього часу він не тільки керує навчальним закладом, й сприяє розвитку та підтримці талановитих молодих музикантів.
Під час роботи в школі Юрій Гаваньо відкрив навчальний клас гітари, де він досі викладає. Також створив ансамбль “Камертон”, для якого згодом почав писати авторські музичні твори.
“Саме в “Камертоні” в мене відкрився талант композитора. Я почав створювати музичні композиції для ансамблю. Написав такі твори, як “Весняний вальс, “Довгоочікувані канікули, “Прагну до волі”. Останню пісню я присвятив Збройним Силам України. Зараз я також керую аматорським колективом Будинку культури “Самоцвіти”, тому, можна сказати, що я повністю занурений в музику”, – розповів викладач, музикант та композитор.
Більш детально про творчий шлях Юрія Гаваньо та про те, як він почав писати музичні твори, можна дізнатись переглянувши відео.
Використані фото: з особистого архіву Юрія Гаваньо та Аlley.constellation
Інтернет-видання Бессарабії
