Вона народилася в Запоріжжі, вчилася у Харкові, а війна привела її до містечка на Одещині, де в неї не було ні родичів, ні знайомих. Сьогодні Даніела Михайлюк викладає англійську в Надеждівському ліцеї з початковою школою та гімназією Арцизької міської ради, є заступницею голови Молодіжної ради при Арцизькій міській раді та заступницею голови Молодіжного конгресу Одещини. Їй 22 роки, і у інтервʼю для інтернет-видання “Махала” вона зазначила, що молодь не майбутнє громад, а їхнє сьогодення.
З дитинства Даніела була активною. Вона прожила в Запоріжжі 17 років, і ключовою точкою для неї став Центр дитячої та юнацької творчості.
“Коли вперше потрапила до центру, зрозуміла, що хочу спробувати себе в усьому”, – розповідає вона. Спробувала майже все. Займалася естрадним вокалом і була солісткою, грала в театральному гуртку, брала участь у модельних проєктах. У театрально-модельній студії створювала сукні й одяг для ляльок як дизайнерка. У студії “Дивосвіт” малювала, опановувала макраме та квілінг. «Я ніколи не відмовляла собі в можливості спробувати щось нове”, – каже Даніела.
Саме цей досвід, за її словами, допомагає їй і сьогодні: вона легко знаходить напрямки, якими хоче займатися та ділитися з іншими.
“Мені 22 роки, і я відчуваю, що маю багато напрямків для розвитку”.
Школу Даніела закінчила у 2021 році. З університетом визначилася ще на початку 11-го класу. Після поїздки до Харкова зрозуміла, що хоче здобувати вищу освіту саме там, і вступила до харківського вишу. Повномасштабне вторгнення застало її вже студенткою.
В Арциз вона потрапила завдяки випадковості. Дівчина, з якою Даніела жила в гуртожитку, була родом з Арциза. Батьки вирішили, що краще поїхати туди разом, ніж Даніелі самій добиратися потягом до Запоріжжя, адже це було небезпечно. До того в Арцизі в неї не було ні родичів, ні знайомих.
Більше року вона жила в родині подружки.
“Вони стали для мене рідними людьми. Це родина, яка дуже багато мені дала”, – розповідає Даніела.
Родина подруги – болгари, і занурення в їхнє культурне середовище вона називає неймовірним досвідом. За її словами, він ще раз показав, наскільки унікальна Україна зі своїм розмаїттям культур та етносів.
Арциз, каже Даніела, невелике місто, де люди часто знайомі між собою. Так вона познайомилася і зі своїм майбутнім чоловіком. Він тоді тільки починав працювати вчителем молодших класів у школі, де навчалася її подруга.
Стосунки розвивалися швидко: через рік після знайомства він зробив пропозицію. 2 листопада молоде подружжя відзначатиме другу річницю весілля.
Сьогодні Даніела працює вчителькою англійської мови в Надеждівському ліцеї з початковою школою та гімназією Арцизької міської ради. До цього вона йшла непростим шляхом: починала вихователькою, потім була педагогом-організатором і асистенткою вчителя. І лише тепер працює за фахом.
У неї дві вищі освіти. Перша – середня освіта за спеціальністю “Англійська мова та зарубіжна література”. Друга – митний контроль на залізничному транспорті. Сфери кардинально різні, але, за словами Даніели, добре відображають її характер: їй цікаво пробувати себе в різних напрямках.
Різницю між життям в обласному центрі та в невеликому місті вона бачить, але не драматизує: “З власного досвіду можу сказати: завжди можна знайти те, що тобі до душі, незалежно від того, де ти живеш”.
У молодіжну діяльність Даніела потрапила майже випадково. Вона побачила оголошення про тренінг від Молодіжної ради з ораторського мистецтва і записалася, прихопивши із собою чоловіка. Згодом побачила оголошення про набір до самої Молодіжної ради й подала заявку.
“Якщо бачу щось цікаве, то одразу долучаюся”, – пояснює вона. З цього почався її шлях у молодіжній політиці.
Команда багато працювала над саморозвитком: їздила на тренінги, шукала нові можливості, підписувалася на сторінки різних організацій та установ – від Всеукраїнського молодіжного центру до Міністерства освіти й обласних департаментів. Важливо було не пропускати жодної нагоди для навчання. Поступово Даніела вийшла на обласний, а згодом і всеукраїнський рівень, не полишаючи розвитку молодіжного напряму в Арцизі: пропонує молоді нові можливості, підтримує ініціативи й закликає бути активними.
Для неї принципово, що життя в невеликому місті не обмежує. Вона може розвивати власну громаду й водночас працювати з ширшою аудиторією.
Даніела переконана: молодь має отримувати можливості для навчання, самореалізації та участі в житті громади. Не всі молоді люди, за її спостереженням, знають про свої права, доступні програми та інструменти саморозвитку.
Держава й різні організації пропонують чимало можливостей, зокрема безкоштовні тренінги й навчальні програми.
“Потрібно лише бути активними, цікавитися новими пропозиціями й не боятися пробувати”, – каже вона.
Можна долучитися, отримати досвід, зрозуміти, чи цікавий тобі напрям, і вже потім вирішувати, куди рухатися далі.
Особливо важливою вона вважає молодіжну політику на рівні районів і невеликих міст.
“Молодь – це вже наше сьогодення. Якщо сьогодні не зацікавити молодих людей, не показати їм, що вони можуть впливати на життя своєї громади та втілювати власні ідеї, завтра вони можуть поїхати в інші міста. І тоді залишатиметься дедалі менше людей, готових розвивати свій рідний край”, – застерігає Даніела.
Тому, за її словами, потрібно створювати умови, у яких молодь бачитиме перспективи вдома, відчуватиме свою важливість і розумітиме, що її ініціативи справді можуть змінювати громаду.
Інтернет-видання Бессарабії
