Дмитро Костянтинович Пепеляшков усе своє життя прожив у селі Нові Трояни. Він бачив Другу світову війну, зміни політичних режимів, знайшов спосіб вижити під час голодомору та дожив не тільки до появи правнуків, а й до праправнуків. Сьогодні довгожитель Болградського району відзначає свій 100-ий день народження. Інтернет-видання “Махала” дізналося життєвий шлях довгожителя Болградського району.
Рід Дмитра Костянтиновича походить з Болгарії. Його прадід Вилко Бончев Пепеляшков (1795 р.н.) мав чотирьох синів: Воїн, Микола, Дмитро та Данило. Сімейна гілка нашого ювіляра походить від старшого – Воїна (1822 р.н.). Саме він у 1846 році привіз родину з сонячної Болгарії до Бессарабії та оселився у колонії Новотроян, де створив сім’ю та почав виховувати дітей, а ті своїх дітей. Проживаючи у колонії родина докладала чимало зусилль заради розвитку села та гідного життя своїх нащадків.
Сам Дмитро Костянтинович народився 10 грудня 1923 року. Оскільки його батько помер досить рано, його вихованням займався дідусь Ілля (1870 р.н.).
Саме за наполяганням дідуся Іллі у 8 років Дмитро пішов у перший клас Новотроянівської чотирирічної румунської школи. Але з 1 вересня 1935 року румуни, щоб показати, що вони дбають про освіту дітей бессарабських болгар, відкрили в селі семирічну румунську школу, яку Дмитро Костянтинович успішно закінчив, коли йому було 15 років – у 1938 році.
У 16 років Дмитро Костянтинович одружився, але майже одразу після весілля молода дружина захворіла та померла. Не встиг він оговтатися від втрати, як розпочалася війна.
Коли жахливе кровопролиття закінчилося та настав мир, Дмитро наважився на другий шлюб, але насолоджуватися щасливим подружнім життям також не було змоги – розпочався голодомор.
«1946 року наша сім’я, щоб не померти з голоду, увійшла до колгоспу «Перемога», як і інші бідні сім’ї. Адже там щодня годували, за що ми були готові працювати з ранку до ночі. Спочатку я працював у стайні, а потім у городній бригаді – рядовим колгоспником», – поділився спогадами Дмитро Костянтинович.
На його пропозицію колгоспний город розмістили в такому місці, де можливим був полив городніх культур. Незабаром він став ланковим городньої бригади, а потім і бригадиром. Дмитро Костянтинович зробив великий внесок у розвиток цієї галузі в колгоспі. У ті роки в колгоспному кіоску можна було купити дешево будь-які овочі: помідори, перець, капусту, моркву, баклажани, огірки. Багато він зробив для посіву в колгоспі баштових культур. Колгоспне керівництво неодноразово відзначало Дмитра Костянтиновича різними нагородами. Довгі роки він був членом правління колгоспу.
Сьогодні Дмитро Костянтинович живе зі своєю єдиною дочкою – Марією(1949 р.н.) та онуком Леонідом. Він щасливий батько, дідусь, прадідусь та прапрадідусь, адже має чотирьох правнуків та три праправнуки.
Інтернет-видання “Махала” щиро вітає ювіляра зі ювілеєм та бажає Дмитру Костянтиновичу міцного здоровʼя!
Інтернет-видання Бессарабії
