Ветеринар – це не просто професія, а справжнє покликання, яке вимагає від людини не лише глибоких знань і навичок, але й безмежної любові до тварин, бо вони не можуть самі себе захистити чи висловити свої потреби. Сьогодні, 11 серпня, в Україні відзначається День працівників ветеринарної медицини. З цього приводу журналіст видання “Махала” поспілкувався з ветеринарним лікарем з села Кубей Василем Чекал, який майже все своє життя присвятив цій відповідальній справі.
Василь Чекал народився 16 червня 1973 року в селі Кубей. Дитинство провів у рідному селі, навчався в місцевій школі. Після її закінчення, в 1990 році, вступив до Одеського державного аграрного університету на факультет ветеринарної медицини.
“Раніше в кожному дворі люди тримали різних свійських тварин. Наша родина також доглядала багато тварин та птиці. Мій дідусь працював ветеринаром, і мене з дитинства навчали піклуватися про тварин. У підлітковому віці я вже мав свою козу з кількома козенятами, декілька десятків кролів і сам за ними доглядав, сам їх лікував. Після закінчення школи постало питання вибору професії. Я одразу вирішив, що стану ветеринаром, бо мені подобається допомагати тваринам. Також у ті часи ця професія мала попит, оскільки було багато ферм”, – розповів Василь Чекал.
Під час навчання в університеті він зміг попрактикуватися на багатьох підприємствах, які були розташовані поруч з Одесою. Неодноразово приїжджав на практику в рідне село, де працював на фермах з великою рогатою худобою, свинями, а також на птахофабриці. У 1995 році завершив навчання та остаточно повернувся до рідного села.
“Після навчання я влаштувався на посаду ветфельдшера до ветеринарної служби села. Тоді завідувачем Кубейського відділення ветеринарної медицини був Степан Степанович Фучеджи. Також там працювало ще двоє ветфельдшерів – Дмитро Мансарлійський та Марія Мансарлійська. Від них я отримав багато практичних навичок для своєї подальшої кар’єри. Через деякий час завідувач відділення пішов на пенсію, а я зайняв його посаду”, – зауважив Василь Іванович.
Протягом багатьох років він обіймав посаду завідувача відділення ветеринарної медицини. Контролював стан тварин у селі, проводив сезонні профілактики та вакцинації проти різних хвороб. За час роботи здобув гарну репутацію серед односельців завдяки своїй відповідальності та щирому ставленню до своєї роботи.
“Його вклад у ветеринарію нашого села залишиться в пам’яті багатьох. Він завжди був готовий прийти на допомогу, порадити та поділитися своїми знаннями. Василь є справжнім зразком людини, яка присвятила себе своєму покликанню з максимальною відданістю”, – розповів місцевий житель Кубею Михайло Бальжик.
У 2016 році Василю Івановичу довелось залишив посаду завідувача відділення, але він вирішив продовжити свою місію допомоги тваринам, але вже трохи в іншому форматі.
“В нашому селі закрились усі ферми, тому попит на ветеринарні послуги значно знизився. Я вирішив розпочати власний бізнес, знову ж таки пов’язаний з тваринництвом. Відкрив свою ветеринарну лавку, щоб зробити різні препарати більш доступними для місцевих жителів. Щоб вони не їхали до Болграда, а мали можливість все придбати на місці. Тепер це моє нове місце роботи, яке мені приносить велике задоволення, бо я продовжую свою місію”, – підкреслив Василь Чекал.
Інтернет-видання Бессарабії
